Віхи тижня. Газові пристрасті і медведєвські послуги

Прем`єр кинувся захищати національні інтереси в газових питаннях... Медведєв більше не хоче спілкуватися з Януковичем?... Генерал Пукач у суді шукає можливості для пом`якшення вироку ...

Азаров став на захист національних інтересів

Цікаво спостерігати, як енергійно став захищати національні інтереси Микола Азаров. Хоча прем`єру з ряду об`єктивних причин навряд чи варто побоюватися звільнення, нахабну поведінку Газпрому і Кремля зачепило за живе навіть уродженця Калуги. Микола Янович, правда, запевнив європейську спільноту, що газової війни не буде, але зажадав від Росії не «інтеграційних знижок» на газ, а нормального договору.

Щоб переконати російських партнерів бути більш поступливими, українська влада готова не тільки винести обвинувальний вирок Юлії Тимошенко, колишньої натхненниці підписання газових угод у січні 2009-го, а й розділити НАК «Нафтогаз України» на кілька компаній.

У Києві, хай і з помітним запізненням, усвідомили всю згубність тактики постійних поступок Москві, і тепер намагаються надолужити згаяне.

Розмови про можливу відставку міністра освіти Дмитра Табачника сполохали український політикум. Зрозуміло, що мова йде не тільки про провали в гуманітарній сфері, а й про нав`язливе русофільство її офіційного куратора.

Ситуація в країні вимагає радикальних кадрових перестановок, і однією відставкою Табачника не обійтися. Тим часом незвільненому поки міністру окремі екзальтовані аналітики пророкують лідерство в проросійському політичному проекті або прихід в КПУ на місце беззмінного Петра Симоненка.

Янукович: Не згоден я ...

Росіяни на поступки йти не збираються, спритно використовуючи різні рівні ньюзмейкерів для демонстрації твердості власної позиції. Фраза «Украина нам должна» вимовляється так голосно, що її завершальні слова - «платить за газ» - якось губляться. Не дивно, що українському президентові не вдалося поспілкуватися в Душанбе зі своїм російським колегою в рамках ювілейного саміту СНД. Це раніше Віктор Федорович і Дмитро Анатолійович були друзями не розлий вода, сьогодні ж Медведєв вважає за краще повчати українців з безпечної відстані під акомпанемент інформаційної війни, що розгортається проти української влади російськими ЗМІ.

В останній день серпня нинішній господар Кремля звинуватив Україну в утриманстві, прямо запропонувавши офіційному Києву просити «інтеграційну знижку» на газ з усіма наслідками, що з цього витікають. Янукович після неформальної зустрічі у Гданську з польським президентом Коморовським не став відмовчуватися. Схоже, польський лідер сказав українському «слово заповітне». У столиці Таджикистану українською мовою (що на зустрічах з пострадянськими лідерами буває рідко) Янукович запевнив, що не дозволить тиснути на Україну, а Нафтогаз не збирається вливатися в Газпром. Мабуть, Віктор Федорович зрозумів, що вже навряд чи коли-небудь зможе пригостити цукеркою Медведєва. Та й мова вже йде не про солодощі, а власний рейтинг і вплив. У цьому відношенні Януковичу є чим перейматися. Так що не варто дивуватися, якщо на наступні переговори до Москви українські представники візьмуть перекладача з російської.

Дещо підбадьорили українського президента міністри закордонних справ ЄС, які вирішили в ході неформального саміту в Сопоті не припиняти переговори про підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Цей документ, незважаючи на прогнозовані труднощі з його ратифікацією, на Банковій сприймається як сертифікат правильності зовнішньої політики. Як відомо, європейських послів до якнайшвидшого підписання угоди закликали і члени Комітету опору диктатурі. Юлія Тимошенко разом з Григорієм Немирею на сторінках The Wall Street Journal не лише в черговий раз поклялися у прихильності європейським цінностям, а й закликали не вірити Януковичу.

Феміда і довіра

Дійсно, концентрація влади в руках президента мало кому дозволяє засумніватися в тому, що у резонансних судових процесах у керівництва країни є «піковий інтерес». У справі Тимошенко - не лише особиста помста, а й прагнення розірвати газові угоди, щодо Юрія Луценка - демонстрація збоченої «справедливості», чому може посприяти поставлений екс-міністру діагноз «цироз печінки».

Що робити зі свідченнями Олексія Пукача, який у залі суду заявив, що він убив Георгія Гонгадзе на замовлення Кучми, Литвина, Кравченка і Джиги, влада, схоже, ще не вирішила. І справа не в тому, що заяви колишнього міліцейського генерала робляться в дещо дивній тональності. Все-таки переслідувати вчорашніх «героїв Майдану» - це одне, а мати справу з «соціально близькими» політиками - зовсім інше. Так що екс-президенту і нинішньому спікерові парламенту поки турбуватися нема про що.

Євген Магда

УНІАН в Google News