З усіх дурниць, які наробив Янукович за перші сто днів свого прем’єрства, найбільшою вважаю його конфлікт з міністром закордонних справ Тарасюком... Як це несолідно – скаржитися привселюдно, по телебаченню на свого підлеглого...
З усіх дурниць, які наробив Янукович за перші сто днів свого прем’єрства, найбільшою вважаю його конфлікт з міністром закордонних справ Тарасюком.
Зізнатися, для мене стала несподіванкою відверта демонстрація низького інтелектуального рівня, до якої прем’єр-міністра вдавався в кожному публічному висловлюванні – а їх ми яких чули багато, особливо в останній час, враховуючи стоденний ювілей уряду Януковича.
Я гадала, що він намагатиметься пробивати собі дорогу в політичне майбутнє, скориставшись досвідом Кучми: мовляв, вибори виборами, але державний інтерес – понад усе. Така позиція, врешті, подобається людям, незалежно від їхнього етнографічного походження – донецьким, вінницьким, львівським, житомирським... Тільки так він міг розширити коло своїх симпатиків, зруйнувати імідж регіонального лідера.
Але Янукович пішов іншим шляхом. Він не лише не спростував цього іміджу, але посилив його, показав, що й далі проводитиме політику чужу, незрозумілу, а то й ворожу середньому українцеві.
Досі я не наважувалася висловитися на цю тему, бо думала: а раптом я помиляюся? А раптом народ думає інакше?
Нещодавно мені випала нагода побувати в одному з сіл Чернігівської області, в сільській родині. Я бачила, як люди реагували на інтерв’ю Януковича телеканалові “Інтер”, яке він дав з нагоди 100 днів свого урядування.
Коли він сказав, що “люди оцінили” крок уряду, спрямований на обмеження експорту зерна, я почула, як “люди оцінили” Януковича, що називається, з перших вуст. Не передаватиму всіх реплік, але я побачила, що люди не довіряють навіть тим крокам уряду, які могли б бути оцінені позитивно. Усе, що робить Кабмін Януковича, сприймається не інакше як рейдерство, захоплення всіх позицій у владі сумнівними методами.
Прореагували селяни й на заяву Януковича про його бажання відставити Тарасюка. Коли про це зайшлося в інтерв’ю, я почула таку дискусію (дослівно):
– І чого це він воює з Тарасюком і Гриценком?
– Та хоче ж когось свого всунути...
– Хоч би не розказував, що Тарасюк не пустив того з Європи (Генерального Секретаря Ради Європи Террі Девіса) на зустріч (з Януковичем). Оце людям хіба інтересно слухати, що він там з ним не зустрівся? Про що ж він з ним говорить буде? Цей же як перейде на свій жаргон, дак на люди стидно випускать. (Обурення викликало слово “наїжджати”, яке Янукович вжив під час інтерв’ю).
І справді, подумала я. Як це несолідно – скаржитися привселюдно, по телебаченню на свого підлеглого! Дурнувато це якось виглядало, їй-Богу!
Утім, не беруся оцінювати суджень глядацької аудиторії, які я почула під час інтерв’ю Януковича. Але одна думка доводить, що наш народ таки справді мудрий. Коли прем’єр заговорив про роз’єднаність українців, я почула таке:
– Дак ніхто ж не роз’єднувався, то тільки в їхніх головах існує те роз’єднання. Придумали таке, щоб задурювати людей.
Оксана Охрімчук, м. Київ