Є така ”хлібна” посада: сільський голова

Він вперто не бере мобільний останньої моделі, якщо тільки на екрані не висвітлюється знайомий чи потрібний номер. Вечорами він усамітнююється з довіреними депутатами в приват-кімнаті шинку, оформленого на його шурина, щоби розробити план наступної сесії, аби голосування було як по маслу...

Думка

До місцевих виборів 2006 року переважна більшість мешканців сіл була переконана, що депутати призначаються, а саме депутатство асоціювалося передусім із марудним заповненням актів матеріально-побутового стану та невдячним посередництвом у сімейних чварах.

По той бік 100-кілометрової зони навколо Києва так воно здебільшого і залишилося. Однак не в пристоличних селах, на полях яких жито і капуста остаточно поступилися місцем як котеджній, так і несистемній забудові. Чиновники пристоличних райдержадмністрацій вже жартують між собою: "А навіщо нам управління сільського господарства?". Повідомлення в районній газеті про рекордні надої на молочнотоварній фермі у селі, де вартість сотки перестрибнула 15 тисячний у.є-поріг, викликає відчуття сюрреалізму. Як і сама ферма.

Бути сьогодні сільським головою у пристоличному окрузі - ноша не з легких. Звісно, якщо вінвона не належить до тієї категорії індивідиумів, визначення яких пані Ірена Кільчицька так влучно дала в недавній інтернет-конференції : "Мені практично не буває соромно".

Середньостатистичного сільського голову поселення в радіусі 30 кілометрів від Києва всі хочуть. Він з чорного ходу заходить у сільську раду, тому що вже на ганку там чекає на ньогона неї розлючений натовп корінних жителів села, обурених тим, що землю "роздають всім заїжджим, а не нам". Він вперто не бере мобільний останньої моделі, якщо тільки на екрані не висвітлюється знайомий чи потрібний номер. Статистика невблаганна: кожен третій з тих, хто телефонує, є помічником нардепа. Два дні із п`яти він проводить у правоохоронних органах, оскільки з приводу останнього розподілу п`яти гектарів земель запасу надійшло триста вісімнадцять скарг в усі інстанції від усіх, кому не вистачило. Вечорами він усамітнююється з довіреними депутатами в приват-кімнаті шинку, оформленого на його шурина, щоби розробити план наступної сесії, аби голосування було як по маслу і не виникало зайвих питань.

Це важка і виснажлива робота, однак вже сьогодні, тільки-но привид місцевих виборів розпочав вештатися Україною, відбір на неї поставлено на серйозну і професійну основу. Автор має підстави стверджувати, що в приміських селах розпочався кастинг претендентів на посади сільських голів. Цікаво, що рекрутерами є не політичні партії, а компанії, що торгують землею (хоча провести чіткий водорозділ між першими та другими, особливо, на Київщині, достатньо складно). Успішному претенденту обіцяно повноцінну фінансову підтримку, логістичне супроводження передвиборчої кампанії і власне перегонів, і головне - судовий захист. У списках фігурують як чинні голови, так і перспективні кандидати. Якщо ти вихідець із села - це безперечний плюс. Села і селища міського типу обабіч трас - це блакитні фішки.

Можливо, якщо ви народилися в Гореничах чи Калинівці, Красилівці чи Петрушках, у вас є шанс. Тільки не шукайте оголошення про кастинг в "Авізо".

Ігор Шпак