Для вчених це стало несподіванкою
Американський зонд LRO (Lunar Reconnaissance Orbiter) зафіксував присутність інею на дні приполярних місячних кратерів, куди ніколи не потрапляє сонячне світло.
Як передає РІА Новости, про це йдеться в статті, опублікованій в Journal of Geophysical Research групою учених з Південно-західного дослідного інституту (США).
У цьому інституті було розроблено один із приладів на борту LRO - LAMP (Lyman Alpha Mapping Project). Цей прилад фіксує ультрафіолетове випромінювання з довжиною хвилі 121,6 нанометра - так звану лінію Лайман-альфа, яку випускають або поглинають атоми водню під час переходу електрона з однієї орбіти на іншу.
Це випромінювання випускають зірки, а також атоми водню в міжпланетному просторі, і їхнє підсвічування дозволило LAMP "заглянути" в найтемніші зони на Місяці - на постійно затінене дно приполярних кратерів. З 2009 року учені за допомогою LRO, LCROSS і низки інших апаратів дістали свідччення присутності в цих зонах водяної криги, а також інших речовин - чадного газу, кальцію, ртуті, магнію і срібла.
Тепер дані LAMP дозволили визначити, що водяна крига у формі інею - замерзлої водяної пари - присутня на місячній поверхні в цих кратерах.
«Велика частина постійно затінених сфери «червоніша», тобто сильніше відображає в довгохвильовому ультрафіолетовому діапазоні, чим не затінені регіони, що свідчить про присутність 1%-2% водяного інею на поверхні», - йдеться в статті.
Керівник дослідження Ренді ГЛЕДСТОУН (Randy Gladstone) з Південно-західного інституту зауважив, що цей результат став несподіваним для науковців: «Вважалося, що міжпланетне Лайман-альфа випромінювання руйнує водяний іній швидше, ніж він встигав би накопичуватися».
Нові дані переконують, що водяний іній руйнується, щонайменше, в 16 разів повільніше, ніж вважалося раніше.
Іншою несподіваною знахідкою приладу LAMP стали дані про високу пористість грунту в постійно затінених ділянках, зазначає видання.