Нижню частину статуї знайшли ще у 1930 роках.
Археологам знадобилося майже століття, щоб знайти верхню частину величезної статуї фараона Рамзеса II після того, як спочатку знайшли її ноги. Про це пише Popular Mechanics.
Історія знахідки розпочалася ще 1930 року, коли німецький археолог Гюнтер Редер виявив поблизу сучасного міста Ель-Ашмунейн у єгипетській провінції Мінья нижню половину колосальної статуї. За оцінками дослідників, у повному вигляді вона мала сягати приблизно 7 метрів заввишки.
Місце знахідки в давнину називалося Хемну, а пізніше, за римського панування, стало відомим як Гермополіс Магна. У період Стародавнього царства цей населений пункт був адміністративним центром регіону. Попри значущість відкриття Редера, верхня частина статуї зникла, і майже сто років дослідники не знали, де вона перебуває.
Ситуація змінилася на початку 2024 року. Як розповідає автор публікації, спільна єгипетсько-американська археологічна експедиція оголосила про виявлення верхньої частини монумента. Фрагмент знайшли за кілька тижнів до офіційного оголошення – він лежав обличчям донизу в землі. Верхня частина має близько 3,8 метра заввишки та зображує Рамсеса II у головному уборі, увінчаному царською коброю.
Спочатку археологи побоювалися, що багаторічний вплив ґрунтових вод міг серйозно пошкодити камінь. Йвона Трнка-Амрейн, професорка класики Університету Колорадо в Боулдері та співкерівниця експедиції, пояснила, що після будівництва Асуанської греблі рівень ґрунтових вод у районі став серйозною проблемою. "Не було жодної гарантії, що камінь буде в належному стані", – сказала вона у заяві для преси.
Подальші розкопки, однак, принесли хороші новини. Фахівці встановили, що знайдений фрагмент зберігся надзвичайно добре. На поверхні статуї навіть залишилися сліди синього та жовтого пігменту. Як зазначає Popular Mechanics, їхній подальший аналіз може допомогти археологам краще зрозуміти первісний вигляд монумента та обставини його створення.
Сам факт виявлення верхньої частини також став несподіванкою для команди. "Ми знали, що вона може бути там, але ми не шукали її конкретно", – розповіла Трнка-Амрейн.
Після відкриття єгипетський співкерівник експедиції Басем Гехад подав пропозицію об’єднати знайдені частини. Її схвалив Постійний комітет зі старожитностей Стародавнього Єгипту. Реставраційні роботи розпочалися у вересні 2025 року, а вже на початку 2026-го статую знову встановили на її первісному місці біля північного входу до храму в Ель-Ашмунейні.
Повністю відновлений колос має приблизно 6,7 метра заввишки та важить понад 40 тонн. Він складається з основних частин тіла та трьох каменів основи з написами.
Як писав УНІАН, археологи виявили у Фіванській гробниці №209 в Луксорі 16 мумій, рештки ще кількох людей та муміфіковану собаку, розміщену поверх людських тіл. Дослідження показало, що поховання здійснювалися протягом майже 700 років – від Двадцять п’ятої династії до епохи Птолемеїв – із поступовою зміною похоронних практик, включно з вертикальним укладанням тіл.
Також ми розповідали, що близько 3200 років тому в Аравії існувало розвинене виробництво "фірмової" кераміки, яку експортували на сотні кілометрів. Посуд із характерними чорно-червоними візерунками та зображеннями людей і тварин став впізнаваним "брендом" бронзової доби, що користувався попитом навіть у Леванті та Єгипті.