Зазвичай їхні місця сплячки розташовані під землею і забезпечують захист від найсильніших зимових морозів.
Деякі слимаки переносять заморозки і вони напрочуд вправні у своєму виживанні - дуже низькі температури не мають особливо негативного впливу на загальну чисельність наступного року. Про це пише discoverwildlife.
Зазначається, що взимку слимаки шукають термічно захищені місця сплячки, де температура рідко опускається нижче 0°C. Зазвичай вони знаходяться під землею і забезпечують захист від найсильніших зимових морозів.
Дослідження показують, що навіть якщо слимаки піддаються безпосередньому впливу інею, як молоді, так і дорослі особини більшості видів здатні протягом обмеженого часу протистояти утворенню позаклітинного льоду у своїх тканинах.
Важливо, що яйця слимаків також зимують у великій кількості, ймовірно, переживаючи холод завдяки "переохолодженню" - зниженню своєї нормальної температури замерзання.
Цікаво, що феромони в їхніх слизових слідах повідомляють молодим слимакам про наближення великих: їхнє знищення просто звільняє місце для дрібних особин.
Слизові сліди - це тактичний компроміс. Слимак втрачає воду у своєму слизу, що обмежує його активність прохолодною вогкістю вночі або дощовими днями, але змащення, яке забезпечує слиз, економить енергію, яка в іншому разі знадобилася б для подолання тертя.
На відміну від равликів, жоден слимак не живе в прісній воді (морські слимаки еволюціонували окремо, також втративши свої пращури раковини).
Зазначається, що хоча слимаки мають м'яке тіло, вони володіють твердими зубами. У кожного слимака є ротова порожнина, яка містить до 100 000 крихітних зубів на стрічкоподібній радулі, або язиці. Слимаки можуть виглядати гладкими, але іноді це ілюзія - деякі з них покриті м'якими колючками.
На узбережжі Чорного моря фіксують корейського окуня - хижака, розмноження якого може загрожувати місцевим видам у Чорному морі. Про це УНІАН розповів доктор біологічних наук, провідний науковий співробітник Інституту морської біології НАН України Юрій Квач.