Прагнення спростити собі повсякденну рутину може дати несподіваний негативний ефект.
Постійне відчуття рутини, емоційного застою та потреба потішити себе дрібними покупками може свідчити не про втому чи нестачу мотивації, а про дефіцит новизни у повсякденному житті. Про це пише HuffPost із посиланням на фахівців у сфері психології та психотерапії.
Як розповідає викладач психологічних і нейронаук Вашингтонського університету в Сент-Луїсі Тім Боно, людський мозок природно тяжіє до звичних дій. Саме тому люди часто обирають однакові маршрути, повторюють ті самі страви або дотримуються незмінного розпорядку дня. Такий підхід допомагає економити ментальні ресурси, однак має і зворотний бік.
За словами експерта, з часом людина звикає навіть до позитивних змін. У позитивній психології це явище називають "гедонічною адаптацією". У результаті те, що колись приносило радість, поступово стає звичайною частиною повсякденності.
Водночас додавання нових вражень здатне порушити цей процес.
"Коли ми додаємо новизну, ми фактично порушуємо процес адаптації, і це спрямовує нашу увагу на щось нове, незвичайне й унікальне, а це саме по собі може бути чудовим джерелом радості та щастя", – пояснив Боно.
Ліцензована психотерапевтка Рейчел Вулфф погоджується з цією думкою. За її словами, надмірна передбачуваність поступово робить повсякденні події менш емоційно значущими.
"Надто велика знайомість може зробити переживання менш змістовними та менш такими, що приносять задоволення, але новизна й спроби нового мають здатність пробуджувати нас і давати стимуляцію, якої нам бракує", – зазначила вона.
Автори матеріалу наголошують, що новизна не обов'язково означає масштабні зміни на кшталт далеких подорожей чи екстремальних пригод. Експерти радять починати з невеликих кроків: пройтися іншим маршрутом, приготувати нову страву, запросити друзів на спільну гру або спробувати нове хобі. Саме такі невеликі зміни легше зробити частиною повсякденного життя.
Як писав УНІАН, хронічне відчуття самотності та непотрібності часто має коріння в дитячому досвіді, коли дитина не отримує достатньої уваги чи підтримки від дорослих. Ігнорування слів, знецінення емоцій, відсутність обов’язків або похвали формують у дитини відчуття непотрібності й низьку самооцінку.
Також ми розповідали, що згасання стосунків проявляється не різкими сварками, а байдужістю та емоційним віддаленням. Ознаками можуть бути відсутність спільних планів, уникання часу разом, холодні фрази та формальні відповіді.