За словами вчених, "запах старості" зумовлений підвищеним виробленням одного альдегіду.
Багато людей знають про існування так званого "запаху старості", який часто описують як суміш прогорклого масла та затхлого картону. Як виявилося, цей запах – реальне біологічне явище, спричинене змінами в епідермісі, які відбуваються у всіх у міру старіння, пише HuffPost.
Дерматологи зазначають, що у багатьох людей з кожним днем народження після 40 років ймовірність таких змін у запаху шкіри зростає. Вчені навіть виявили "винуватця", яким виявилася речовина під назвою 2-ноненаль із групи ненасичених жирних альдегідів.
За словами вчених, "запах старості" спричинений підвищеним виробленням цього альдегіду в літніх людей. Саме це є джерелом характерного запаху.
Вчені розповіли журналістам, що 2-ноненаль має власний унікальний запах, і його кількість збільшується в міру старіння людини.
"З віком у нашій шкірі одночасно відбувається кілька процесів. Знижується антиоксидантний захист шкіри, змінюється склад підшкірного жиру, а накопичений вплив ультрафіолету та стрес навколишнього середовища посилюють окислювальні ушкодження шкіри", – заявила докторка Сонал Чоудхарі, дерматологиня з Медичної школи Університету Піттсбурга.
Чоудхарі зазначила, що помітне підвищення рівня 2-ноненалю зазвичай починається після 40 років, а більш помітне накопичення спостерігається у віці 50 років і старше. Вона підкреслила, що це поступовий процес, а не миттєва зміна.
Дерматолог доктор Наана Боак’є додала, що це явище характерне для більшості людей. Вона розповіла, що дослідження постійно фіксують цей неприємний запах у літніх людей обох статей.
Крім того, вчені заявляють, що цей запах не розчиняється в милі та воді так само легко, як піт. Позбутися його складно, оскільки він дуже добре утримується на шкірі.
Раніше вчені розповіли, що надмірно тривалий сон може бути пов’язаний із прискореним біологічним старінням організму. До такого висновку дійшли дослідники з Колумбійського університету.
За результатами дослідження, найповільніші темпи біологічного старіння спостерігалися у людей, які спали приблизно від 6,4 до 7,8 години на добу. Водночас прискорене старіння частіше фіксувалося як серед тих, хто спав менше шести годин, так і серед людей, які спали більше восьми годин.