Існує кілька причин для таких архітектурних рішень.
Якщо порівняти традиційні будинки на півночі та півдні Іспанії, однією з помітних відмінностей є покрівля. У Галісії, Леоні, деяких районах Астурії та Піренеїв багато будинків мають темні дахи з шиферу. Натомість на півдні країни, зокрема в середземноморських регіонах та Андалусії, переважає керамічна черепиця, а в окремих місцевостях похилі дахи замінюють тераси.
Як пише mediafax.ro, така різниця пов’язана не лише з архітектурними традиціями. На вибір матеріалів для будівництва впливали місцевий клімат, рельєф, а також доступність певної сировини поблизу населених пунктів.
У Галісії, Астурії та Кантабрії випадає значно більше опадів, ніж у посушливих регіонах південного сходу Піренейського півострова. Протягом століть дощі та вітер впливали на те, як у цих місцевостях будували житло.
Похилі дахи дають змогу швидко відводити воду, а шифер добре підходить для таких конструкцій. У Галісії його використання безпосередньо пов’язане з вологим кліматом і необхідністю захищати будинки від дощу та вітру.
Водночас справа не лише в кліматі. У Галісії та Леоні розташовані одні з найважливіших в Іспанії районів видобутку покрівельного шиферу. Серед відомих шиферними кар’єрами місцевостей – Вальдеоррас, Ла-Кабрера та Лос-Оскос.
Якщо будівельний матеріал є поблизу, його використання простіше й дешевше, ніж транспортування іншого здалеку. З часом це сприяло формуванню регіональних архітектурних традицій.
Шифер можна розколювати на тонкі плити, і він стійкий до води. Тому він добре підходить для регіонів, де дахи мають витримувати часті дощі та перепади температури.
У гірських районах на півночі, де можливі снігопади та морози, круті дахи допомагають відводити воду й сніг. Так форма даху та матеріал покрівлі виявилися пов’язаними з природними умовами регіону.
У значній частині Іспанії традиційним покрівельним матеріалом є керамічна черепиця. Вигнута черепиця, відома іспанською як teja árabe, має давню історію на Піренейському півострові та поширилася в багатьох регіонах.
Її використовують, зокрема, для похилих дахів, які дають змогу швидко відводити воду під час дощів. На півдні та південному сході, де клімат сухіший, архітектурні традиції розвивалися інакше, ніж в атлантичних регіонах.
Особливо помітна ця різниця на південному сході Іспанії, у провінціях Аліканте, Мурсія та Альмерія. У місцевостях із дуже посушливим кліматом плоскі тераси трапляються частіше, ніж похилі дахи.
Традиційне будівництво там пристосовувалося до умов, де головними проблемами були спека та нестача опадів, а не необхідність відводити велику кількість води.
Водночас не можна однозначно стверджувати, що на півночі Іспанії переважають шиферні дахи, а на півдні – черепичні. Розподіл покрівельних матеріалів значно складніший і залежить від конкретного регіону.
На півночі є багато будинків із черепичними дахами, а шифер зосереджений переважно в Галісії, Леоні, окремих районах Астурії та гірських регіонах. Навіть у Галісії матеріали можуть відрізнятися від одного району до іншого – залежно від геології та місцевої будівельної традиції.
Відмінності між іспанськими дахами показують, як традиційна архітектура залежала від навколишнього середовища. На північному заході шифер і похилі дахи відповідали вологому клімату та наявності цього виду породи в регіоні.
На півдні та південному сході традиційними стали керамічна черепиця, а в деяких районах – плоскі дахи, що більше відповідали місцевим умовам. Тому матеріал покрівлі відображає не лише архітектурний стиль, а й клімат, геологію та будівельні традиції конкретного регіону Іспанії.
Раніше УНІАН писав, що в Іспанії є містечко з будинками, які ніби висять у повітрі. Йшлося про Куенка – місто, що розташоване на вапнякових скелях.
Населений пункт відомий своїми вузькими вуличками з кубічного каменю та готичним собором XII століття, який вважається одним із перших споруд такого типу, збудованих в Іспанії.
Окрім цього, одним з його символів є комплекс, відомий під назвою "висячі будинки", які наче розташовані над прірвою.