Нуль децибелів було встановлено на рівні порога людського слуху, або найтихішого звуку, який може почути людина.
Складно виділити абсолютно тихе природне місце, оскільки воно сильно варіюється через вплив, наприклад, шуму вітру, диких тварин, шелесту рослинності, туристів і літаків, що пролітають над головою. Про це пише IFLScience.
Зазначається, що гарним кандидатом, який вважається принаймні найтихішим національним парком у США, є кратер Галеакала, розташований на висоті 3055 метрів над рівнем Тихого океану на вулкані Східний Мауї на гавайському острові Мауї.
"Природні звуки, панорамні види і темне нічне небо багато в чому сприяють створенню унікальної атмосфери Галеакали. Рівень навколишнього шуму в кратері Галеакала настільки низький, що наближається до порогу людського слуху", - пояснює Служба національних парків.
Цікаво, що там глибокий кратер захищає від вітру, а відсутність рослинності в посушливому ландшафті перешкоджає шелесту рослин і не дає змоги тваринам влаштуватися тут. Там дійсно може бути дуже тихо.
"Природний звуковий ландшафт Галеакали є основоположним ресурсом парку, оскільки низькі фонові шуми відіграють життєво важливу роль у здоров'ї природних екосистем парку. У 2003 році було проведено вимірювання як природних, так і наявних акустичних умов у парку", - пояснює Служба національних парків в окремому документі.
Важливо, що середній денний рівень природного фонового шуму варіювався від 21 децибел у віддалених районах до 45 децибел уздовж берегової лінії. Кратер Галеакала - одне з найтихіших місць у системі національних парків, де рівень звуку часом наближається до порога людського слуху і досягає 10 децибел. Середній рівень навколишнього шуму в денний час доби демонструє таку саму мінливість, як і в природних умовах довкілля, варіюючись від 23 децибелів у віддалених районах до 46 децибелів у районах, де відвідувачів більше.
Зазначається, що хоча рівень шуму варіюється, це дуже тихо: відвідувачі кратера стверджують, що можуть чути биття власного серця. Але в найтихішому місці на Землі, спеціально спроектованому для забезпечення низького рівня шуму, рівень навколишнього шуму становить мінус 24,9 децибела.
Безехову випробувальну камеру в лабораторії Орфілда в Міннеаполісі, штат Міннесота, визнано найтихішим місцем на Землі. За свою історію вона отримувала цей титул тричі. Orfield Laboratories пояснює:
"Безехова камера визначається як приміщення з високим рівнем звукопоглинання - 99,99% звуку. Цю камеру, розташовану в акредитованій NVLAP акустичній лабораторії Орфілда, можна використовувати як повністю безлунну, так і з додаванням площини, що відбиває звук, на підлозі. Приблизні номінальні розміри камери такі: 3,8 м x 3,2 м x 2,1 м".
Цікаво, що після отримання первісної акредитації Орфілда 1997 року лабораторія подала заявку в Книгу рекордів Гіннесса на реєстрацію найнижчих рівнів звуку в камері (-9,4 децибел, -13,4 децибел, -24,9 децибел), що призвело до трьох рекордів Гіннесса в категорії "Найтихіше місце на Землі" (2004, 2012, 2021). Відтоді лабораторія функціонує як випробувальний центр і місце для відвідувачів, які цікавляться сенсорною депривацією.
Зазначається, що камера спроєктована таким чином, щоб максимально поглинати звук. Для розсіювання звукової енергії та запобігання стоячих хвиль використовуються клини зі скловолокна та пінопласту. Крім того, камера побудована на віброгасителях, щоб мінімізувати проникнення звуку ззовні.
Навколо камери виникло безліч легенд, які не мають під собою жодних підстав. Наприклад, стверджується, що ніхто не "вижив", залишаючись усередині понад 45 хвилин. Один репортер пробув усередині камери 3 години, щоб довести зворотне. Хоча ці чутки не відповідають дійсності, це все одно може викликати занепокоєння. Відвідувачі повідомляли про нудоту і дезорієнтацію, а також про те, що чули, як їхня кров рухається венами й артеріями, і навіть чули власне моргання.
Цікаво, що звук не може бути негативним, але децибели, одиниця виміру звуку, цілком може. Національний інститут глухоти та інших порушень комунікації пояснює:
"Децибели відрізняються від інших звичних шкал вимірювання. Тоді як багато стандартних вимірювальних приладів, як-от лінійки, лінійні, шкала децибел - логарифмічна. Така шкала краще відображає те, як зміни інтенсивності звуку сприймаються нашими вухами. Щоб зрозуміти це, уявіть собі будівлю висотою 24,5 м. Якщо ми надбудуємо ще 3 м, будівля стане на 12,5% вищою, що здасться нам лише трохи вищою; це лінійна міра. Використовуючи логарифмічну шкалу децибел, якщо звук має гучність 80 децибел, а ми додамо ще 10 децибел, звук стане вдесятеро інтенсивнішим і здаватиметься нам приблизно вдвічі гучнішим".
Цікаво, що нуль децибелів було встановлено на рівні порога людського слуху, або найтихішого звуку, який може почути людина. В одній із цих безлунних камер рівень навколишнього шуму ще нижчий.
Нове дослідження свідчить про існування двох колосальних підземних структур, що тягнуться від кордону ядра і мантії вглиб планети. Вони "підносяться" на 1000 км - майже в 100 разів вище Евересту - і розташовані під Африкою і центральною частиною Тихого океану.