Для істориків особливо цінними є тексти, написані людьми, які не сповідують християнську віру.
У стародавніх працях двох римських істориків знайшли одні з найпереконливіших доказів того, що Ісус був реальною особистістю. Ці записи належать Тациту, одному з найшанованіших римських істориків, та Йосифу Флавію, єврейському аристократу й історику, який жив усього через кілька десятиліть після смерті Ісуса.
Як пише DailyMail, хоча Новий Заповіт залишається основним джерелом інформації про життя Ісуса, багато скептиків давно стверджують, що твори, створені християнами, не можуть вважатися незалежними доказами. Саме тому історики часто зосереджуються на джерелах, написаних людьми, які не належали до цієї віри. Саме через це стародавні твори Тацита та Флавія Йосипа залишаються такими важливими – вони містять одні з найраніших нехристиянських згадок про Ісуса.
Так, Тацит, римський сенатор, історик і один із найшанованіших літописців стародавнього світу, у своїй праці "Аннали" близько 116 року н. е. описав спроби імператора Нерона звинуватити християн у Великій пожежі в Римі в 64 році н. е.
За словами Тацита, Нерон переслідував групу, відому як християни, назва якої походить від імені людини на ім’я Христос. Тацит також писав, що Христа стратили за часів правління імператора Тіберія Понтієм Пілатом, римським намісником Юдеї.
Цей уривок є важливим, оскільки Тацит відкрито вороже ставився до християн. Історики стверджують, що це робить його згадку про Ісуса особливо цінною, оскільки у нього не було підстав вигадувати деталі на підтримку цього руху.
Ця розповідь незалежно підтверджує кілька деталей, знайдених у Євангеліях, зокрема те, що Ісуса стратили за наказом Риму і що його послідовники продовжували поширювати його вчення після його смерті.
Іншим важливим джерелом є Йосип Флавій, єврейський історик, який народився лише через кілька років після того, як Ісуса було розп’ято.
У своїй праці Йосип Флавій згадує страту Якова, лідера ранньої церкви. Щоб пояснити, якого саме Якова він мав на увазі, він назвав його "братом Ісуса, якого називали Месією". Ця згадка зустрічається в тексті майже випадково, але історики кажуть, що саме це й робить її важливою.
Ісус не є центральною фігурою цього уривка, а згадується лише для того, щоб позначити іншу людину. Вчені стверджують, що така згадка не мала б сенсу, якби Ісус уже не був визнаний реальною історичною постаттю.
У сукупності праці Тацита та Йосипа Флавія підтверджують кілька ключових деталей життя Ісуса. Вони вказують на те, що він існував як реальна особистість, був відомий під ім’ям Ісус, зібрав послідовників у Юдеї та був страчений за часів Понтія Пілата. Джерела також свідчать, що його послідовники продовжували поширювати його вчення ще довго після його смерті і що християнський рух досяг Риму вже через кілька десятиліть.
Раніше під знаменитим собором Нотр-Дам у Парижі виявили старовинну монету IV століття із зображенням римського імператора Костянтина, а також уламки середньовічного посуду з загадковими написами. Ці символи на кераміці поки що не зміг розшифрувати жоден експерт у світі, через що їх уже встигли охрестити сучасним "кодом да Вінчі".