Лісові масиви - це природний літопис історії континенту.
Епідемія чуми наприкінці Середньовіччя, також відома як Чорна смерть, стала найбільшою демографічною та гуманітарною катастрофою в історії Європи. За лічені роки епідемія знищила від 30 до 60% населення континенту. Навіть Друга світова війна і близько не підійшла до неї за масштабами людських втрат.
Як пише видання Phys.org, нещодавнє дослідження італійських учених показало, що європейські ліси досі несуть на собі прямі сліди пандемії, що вирувала в Європі сім століть тому.
Автори дослідження вивчили дві популяції дубів, що ростуть у зовсім різних природних умовах: вічнозелений кам’яний дуб на острові Монтекрісто та скельний дуб у горах Аспромонте на півдні Італії. Вчених цікавив вік цих дерев.
Отримані результати показали схожу картину в обох регіонах. Значна частина дерев почала рости на початку XV століття – лише через кілька десятиліть після спалаху Чорної смерті 1347 року. У публікації йдеться, що цей період збігся з різким скороченням населення Європи, а отже й зі зменшенням масштабів землеробства, випасу худоби та заготівлі деревини.
Провідний автор дослідження Джанлука Пйовезан пояснює, що ліси здатні досить швидко реагувати на послаблення людського впливу.
"Коли тиск людини зменшується, лісові екосистеми можуть відновитися за кілька десятиліть", - зауважив науковець.
На острові Монтекрісто процес відновлення відбувався особливо швидко, тоді як у гірських районах Аспромонте він був повільнішим. Дослідники пов’язують це з більш деградованим станом лісів, суворішими природними умовами та тривалішим антропогенним навантаженням до пандемії.
Ще одним відкриттям стало довголіття середземноморських дубів. Деякі дерева на Монтекрісто, за оцінками науковців, мають вік близько 950 років. Це робить їх одними з найстаріших квіткових дерев помірного кліматичного поясу. Водночас дослідження спростовує поширене уявлення про те, що найбільші дерева є найстарішими: чимало рекордсменів вирізнялися повільним ростом і відносно невеликими розмірами.
Учені наголошують, що результати роботи мають значення не лише для вивчення минулого. Вони можуть допомогти розробляти сучасні стратегії відновлення лісів і адаптації до змін клімату. Як підсумовують автори, зниження антропогенного навантаження здатне запускати масштабні процеси природного відновлення екосистем, подібні до тих, що відбулися майже 700 років тому після однієї з найсмертоносніших пандемій в історії людства.
Як писав УНІАН, Всесвітня метеорологічна організація ООН попереджає про високу ймовірність формування цього року явища Ель-Ніньйо, яке може додатково підвищити глобальні температури та спричинити більше хвиль спеки, повеней і посух у різних регіонах світу.
За оцінками експертів, нинішнє Ель-Ніньйо може виявитися дуже сильним і навіть здатне встановити нові температурні рекорди у 2027 році, хоча його остаточна інтенсивність поки що невизначена.