Під час маневру на наднизькій висоті літак зачепив крилом воду, розвалився та вибухнув.
25 травня 1968 року в Норвезькому морі сталася аварія, яка продемонструвала, наскільки небезпечними були зустрічі американських і радянських військових під час Холодної війни.
Американський авіаносець USS Essex перебував у цьому районі, коли радянський реактивний бомбардувальник Ту-16 наблизився до корабля на надзвичайно малій висоті, пише 19FortyFive.
Літак пролетів поруч із авіаносцем, після чого розвернувся і пішов на другий захід. Цього разу маневр закінчився трагедією.
Під час крену одне з крил бомбардувальника торкнулося поверхні моря. Ту-16, який летів зі швидкістю сотні кілометрів на годину, миттєво втратив контроль, перекинувся та почав розпадатися. Зрештою літак вибухнув.
Усі семеро членів радянського екіпажу загинули.
Небезпечний маневр був не просто демонстрацією нахабства. Радянська морська авіація регулярно стежила за американськими авіаносними групами, які вважалися одним із головних інструментів військової сили США та НАТО.
Під час таких польотів радянські літаки намагалися визначити місце розташування кораблів, їхній курс і швидкість, склад ескорту, роботу радарів та особливості оборони.
Польоти на близькій відстані давали можливість вести фотографічну та електронну розвідку. Водночас американські військові використовували такі зустрічі у власних цілях – фотографували радянські літаки, вивчали їхнє обладнання та аналізували тактику екіпажів.
Такі небезпечні зближення стали своєрідним "танцем" двох військових наддержав: кожна намагалася отримати якомога більше розвідувальної інформації та водночас продемонструвати противнику власні можливості.
Радянський Ту-16, відомий у НАТО під позначенням "Баджер", був великим реактивним бомбардувальником, який почали експлуатувати ще в 1950-х роках.
Літак мав довжину близько 34 метрів, розмах крил приблизно 33 метри та максимальну злітну масу близько 79 тонн. Два турбореактивні двигуни давали йому змогу розвивати швидкість приблизно 1000 км/год.
Спочатку Ту-16 створювали як стратегічний бомбардувальник, але згодом він перетворився на універсальну платформу. На його базі створювали літаки для ядерних і звичайних ударів, морської розвідки, радіоелектронної розвідки та боротьби, дозаправлення в повітрі й запуску протикорабельних ракет.
Саме морські розвідувальні модифікації Ту-16 відігравали важливу роль у стеженні за американськими авіаносними групами.
У 1968 році USS Essex уже не був тим самим ударним авіаносцем, який воював у Другій світовій війні.
Після війни корабель переобладнали на протичовновий авіаносець. Його літаки та кораблі супроводу брали участь у пошуку радянських підводних човнів, які намагалися вийти з північних баз СРСР у відкриту Атлантику.
Норвезьке море мало стратегічне значення через своє розташування. Через цей район проходили маршрути, важливі для контролю виходу радянського флоту до Атлантики та захисту морських комунікацій НАТО.
Тому американські й радянські військові регулярно стежили один за одним.
Під час останнього заходу Ту-16 летів настільки низько, що будь-яка помилка могла стати смертельною.
Коли бомбардувальник почав розвертатися, його крило опинилося ще ближче до поверхні моря. На великій швидкості достатньо було навіть невеликого зниження, щоб багатометрове крило зачепило воду. Так і сталося.
Після удару об поверхню моря літак перекинувся та розвалився на частини. Аварія завершилася вибухом, а весь екіпаж загинув.