Відносини людей із котами є вкрай асиметричними, однак все одно взаємовигідними.
Коти володіють унікальною привабливістю, що підкріплена еволюційними механізмами. Якщо ви думаєте, що пухнастики випадково є такимии милими для людського ока, ви помиляєтеся. Впродовж тисячоліть коти еволюційно розвинули риси, що роблять їх надзвичайно милими у нашому сприйнятті - щоб отримувати нашу симпатію, а з нею захист, їжу і турботу.
Однак виникає питання, наскільки взаємною є ця симпатія? Чи вважають коти нас такими ж милими, як ми їх? Чи пухнастики нахабно нас експлуатують, коли самі нас зневажають? Як пише профільне видання Catster, наявні наукові дані свідчать, що коти навряд чи сприймають людей як "милих" створінь. Швидше, ми для них – це звичні члени соціального кола, або родини, але точно не об'єкти емоційного розчулення.
Найімовірніше, коти не відокремлюють людей від інших істот у своєму світі. Ми для них – рівноправні елементи соціальної структури. На відміну від собак, які змінюють поведінку залежно від того, взаємодіють вони з людиною, чи з іншим собакою, коти не роблять такої чіткої диференціації.
Їхня взаємодія з людьми нагадує спілкування з родичами: ті самі сигнали, жести та ритуали. Наприклад, тертя мордочкою, сидіння поряд чи вилизування – це стандартні котячі способи вираження близькості, які застосовуються як до інших котів, так і до нас.
Тому ідея, що коти вважають людей "милими", здається малоймовірною. Швидше, вони бачать у нас великих, безпечних "побратимів" – істот, з якими можна взаємодіяти за знайомими правилами котячого етикету, без потреби в спеціальній адаптації.
Для переважної більшості людей (за деякими сумними винятками) кіт є важливим членом родини, на якого розповсюджуються ті самі емоції любові та прив'язаності, що й на людських родичів. І немає сумнівів, що це взаємна прив'язаність. Хоч коти і не вважають нас "милими", наукові дослідження підтверджують, що як кошенята, так і дорослі коти можуть демонструвати до людини поведінку, подібну до стосунків дітей з батьками у людському світі.
Це особливо помітно, коли кошеня рано втрачає контакт з матір'ю. У такому разі людина стає основним джерелом захисту, харчування та емоційної стабільності. Для кота це еквівалентно ролі, яку б виконувала мати-кішка, формуючи фундаментальний зв'язок довіри та залежності.
Один з найяскравіших жестів котячої любові – тертя мордочкою чи легкі "удари" головою. На морді котів є залози, що виробляють феромони, і таким чином вони "позначають" вас як частину своєї "сім'ї". Це акт довіри, що свідчить про комфорт і близькість.
Додаткові прояви включають характерні рухи лапами на тілі людини, подібні до замішування тіста (це рефлекс з котячого дитинства під час смоктання молока), вилизування, показ живота (вразливе місце, що відкривається лише перед довіреними), муркотіння від доторків. Деякі коти слідують за вами по дому, вітають біля дверей чи чекають повернення – все це вказує на міцний емоційний зв'язок.
Як писав УНІАН, нове наукове дослідження показало, що коти по-різному поводяться з власниками залежно від статі людини. Аналіз засвідчив: із чоловіками кішки значно частіше вокалізують. У перші 100 секунд після повернення чоловіка додому кішки у середньому видавали 4,3 звукові сигнали, тоді як у випадку з жінками – лише 1,8.
Дослідники пов’язують цю різницю з особливостями взаємодії: жінки зазвичай уважніші до емоцій кішок, частіше проявляють прихильність і краще зчитують сигнали улюбленців. Чоловіки ж, як правило, поводяться більш відсторонено, тому кішкам доводиться активніше використовувати голос, щоб привернути їхню увагу. Це може пояснювати, чому з чоловіками кішки частіше і більш спрямовано вокалізують.