Новий семантичний аналіз показав, що палітурники епохи пізньої готики могли внести додаткові складнощі в цей таємничий рукопис.
Нове дослідження таємничого рукопису Войніча припускає, що вчені, можливо, понад століття читали цей документ, який не піддається розшифровці, у неправильному порядку і що спочатку він зовсім не був книгою.
Як пише IFLScience, рукопис виявив у 1912 році польський букініст Вілфрід Войніч, імовірно, у скрині всередині старовинної церкви на півдні Європи. Він являє собою ілюстрований текст невідомою мовою: у ньому містяться зображення невідомих рослин, дивних тварин, драконів, замків і загадкових астрологічних символів. Мова рукопису, на думку дослідників, підпорядковується закономірностям, властивим природним мовам, проте досі її так і не вдалося розшифрувати.
Радіовуглецевий аналіз із ймовірністю 95 % вказує на те, що пергамент для рукопису був виготовлений зі шкір тварин, які жили в період між 1404 і 1438 роками. Однак першим достовірно відомим власником рукопису був наближений до імператора Священної Римської імперії Рудольфа II (роки життя: 1552–1612).
У недавньому дослідженні вчені з’ясували, що сторінки рукопису, можливо, були переплутані місцями. Дослідники Колін Лейфілд і Ліза Фагін Девіс проаналізували рукопис за допомогою методу латентно-семантичного аналізу (LSA) – різновиду статистичного аналізу, що застосовується до великих масивів тексту (наприклад, для виявлення слів зі схожим значенням). Вчені використовували цей метод для пошуку свідчень того, якою була початкова структура та послідовність сторінок документа.
"Ми виявили вагомі докази того, що рукопис Войніча зовсім не був розрахований на палітурку у вигляді зошитів, а спочатку являв собою збірку окремих здвоєних аркушів (біфоліїв), призначених для послідовного читання", – пояснюють вони.
Так, на деяких сторінках зображені ілюстрації, які переходять через центральний розворот книги і продовжуються на наступній сторінці. В інших випадках малюнки, судячи з усього, були задумані так, щоб перетинати центральний згин книги й продовжуватися на сусідній сторінці, однак наступна за порядком сторінка в рукописі знаходиться далі.
Результати аналізу методом LSA (латентно-семантичного аналізу) та порівняння з іншими текстами підтверджують цю гіпотезу, а також вказують на те, що сторінки могли бути написані різними людьми.
"Насправді наявні дані вказують на те, що це, скоріше, колективна праця – можливо, збірка зошитів, за допомогою яких знання передавалися від покоління до покоління; ідея про "одинокого генія" тут явно не підходить", – зазначають дослідники.
Коли ж виникла ця плутанина з порядком сторінок? Дослідники посилаються на більш ранні роботи, які показали, що книга перепліталася лише один раз – наприкінці епохи готики (приблизно в 1400–1500 роках).
Раніше УНІАН розповідав, як дослідники простежили 3500-річну історію вірусу овечої віспи, витягуючи вірусну ДНК із пергаменту знаменитого Йоркського Євангелія.