Деяким тваринам природа подарувала справді розкішні шуби.
Пухнаста шерсть допомагає тваринам переносити холод, захищає шкіру від вітру та сонячних променів, але для нас, людей, це просто одна з причин для розчулення. І якщо ви думаєте, що пухнастими бувають лише котики та деякі собаки, то глибоко помиляєтеся. Розглянемо, які найпухнастіші тварини у світі та де вони мешкають.
До цього ТОП увійшли тварини з найбільшою довжиною та щільністю шерсті відносно розміру тіла. Причому до списку потрапили як види з екстремальних регіонів, яким густе хутро необхідне для виживання, так і домашні породи, у яких пишне хутро є лише результатом штучного відбору.
Ангорський кролик
Найпухнастіша тварина у світі – це кролик ангорської породи. Його довга й м’яка шерсть росте настільки швидко, що тварин здебільшого розводять виключно заради неї (заради так званої ангори – пухового волокна). Ці кролі походять із Туреччини ("Ангора" – стара назва Анкари).
Альпаки
Шерсть альпаки відрізняється м’якістю, легкістю та чудовими теплоізоляційними властивостями, які, до речі, вважаються одними з найкращих у світі. Її волокна утримують шар повітря, допомагаючи тварині зберігати тепло навіть у суворому кліматі високогір’я Анд (Південна Америка), звідки вони походять.
Померанський шпіц
Саме шпіц найчастіше посідає перше місце серед найпухнастіших собак у світі. При вазі близько 3 кг він може похвалитися дуже пишною двошаровою шерстю з густим підшерстям і довгими волосками на шиї та грудях. Батьківщина померанського шпіца – Померанія, історичний регіон на узбережжі Балтійського моря.
Самоїд
Самоїд – це собака середнього розміру з густим підшерстям і щільною білосніжною шерстю. Таке хутро добре зберігає тепло і захищає від снігу, льоду та вологи. Порода походить із Сибіру, де самоеди протягом століть допомагали людям пасти оленів і перевозити вантажі на санях.
Чау-чау
Головна особливість чау-чау – густа подвійна шерсть і пишний комір навколо голови, що нагадує левову гриву. Причому у представників цієї породи зустрічається як довга й грубіша шерсть, так і коротка та гладка. Батьківщина чау-чау – Китай, де ці собаки відомі вже кілька тисяч років.
Полярний заєць
Усі частини тіла полярного зайця допомагають йому зберігати якомога більше тепла. Взимку його шерсть стає довгою, густою і м'якою, а короткі вуха за потреби притискаються до тіла і також ховаються в густому хутрі. Мешкає заєць в арктичних районах Північної Америки та Євразії.
У північних тварин досить часто зустрічається щільний підшерсток і густе хутро, що допомагають довше зберігати тепло. Але довга й густа шерсть зустрічається не тільки у мешканців північних широт – у пустелях, наприклад, теж буває холодно, особливо вночі та взимку, тому пишним хутром можуть похвалитися й деякі південні тварини.
Вівцебик
Вівцебик вкритий довгою й косматою шерстю, під якою ховається неймовірно густий підшерсток. Саме він допомагає тварині зберігати тепло взимку, а довге волосся зверху захищає від снігу, вітру та холоду. Вівцебики мешкають в найсуворіших арктичних районах Північної Америки, Гренландії та Сибіру.
Песець
Песець – один із хижаків, які найкраще пристосувалися до сильних морозів. Взимку його шерсть повністю вкриває навіть лапи, а пишний хвіст допомагає не тільки зберігати рівновагу, а й зігріватися, виконуючи роль ковдри. Цей невеликий хижак зустрічається по всій Арктиці.
Перська кішка
Найпухнастіша порода кішок – перська – має шовковисту шерсть довжиною до 12–15 см, що візуально збільшує її розмір майже вдвічі. На відміну від північних тварин, такою розкішною шубою вона зобов’язана не суворому клімату, а людині. Походить вона з Персії – території сучасного Ірану.
Бішон-фрізе
Кучерява й дуже густа шерсть бішон-фрізе надає собаці вигляду справжньої білої хмаринки. Шерсть у цієї породи росте постійно і майже не випадає сама, тому без регулярного догляду швидко з’являються ковтуни. Особливо популярними ці собаки стали у Франції в XVI столітті.
Снігова коза
Снігова коза вкрита щільним підшерстям і довгою шерстю, яка добре захищає її від сильного морозу та вітру у високогір’ї. Навесні тварина позбавляється зайвої шерсті, потираючись об камені та дерева. Мешкає вона в Скелястих горах США та Канади.
Манул
Манул здається великим завдяки густому хутру, що сягає приблизно 7 см у довжину та має щільність до 9000 волосинок на квадратний сантиметр. Для тварини розміром з домашню кішку це надзвичайно густий волосяний покрив. Таке густе хутро чудово захищає манула від холоду степів і гір Центральної Азії.
Якутський кінь
Якутський кінь, незважаючи на свої невеликі розміри, до зими відрощує дуже густу шерсть довжиною до 8 см. Причому найгустішим у нього стає саме підшерсток – безліч тонких волосинок. Ця порода походить із Якутії, де суворі зими з морозами нижче −50 °C – це звичайне явище.
Раніше ми писали, яка тварина є найнебезпечнішою у світі.