Експеримент показав, що матеріали, які вважаються відходами, іноді можуть отримати корисне призначення.
Коли в посушливих районах південного заходу США бетонували канали, це допомогло зменшити втрати води, але позбавило водних організмів частини звичного середовища. У 1994 році дослідники створили в таких каналах штучні рифи зі старих шин, пише The Times of India.
Дослідники Гордон Мюллер і Чарльз Р. Лістон встановили невисокі рифи зі старих автомобільних шин у каналі Коачелла в Каліфорнії та акведуку Гейден-Родс в Аризоні.
Як повідомляє Геологічна служба США, ділянки навколо шинних рифів підтримували приблизно втричі більшу щільність безхребетних і у 20 разів більшу щільність риби, ніж звичайні ділянки каналів без таких конструкцій.
Великі канали на посушливому південному заході США дедалі частіше облицьовували бетоном, оскільки вода могла просочуватися крізь ґрунт у традиційних земляних каналах. Зменшення таких втрат було важливим за умов обмежених водних ресурсів. Однак бетонування мало й екологічний наслідок.
У земляних каналах є нерівні краї, відкладення ґрунту, рослинність та інші особливості, які створюють місця для укриття та життя водних організмів. Бетонний канал значно однорідніший, а вода в ньому може рухатися швидше.
Риба згодом могла повертатися в такі водойми, але її видове різноманіття, щільність і біомаса були нижчими, ніж у колишніх земляних каналах.
Дослідники перевірили, чи можна відновити втрачену структуру середовища без перебудови самих каналів.
Замість зміни бетонного покриття вони встановили невисокі рифи зі старих шин. Конструкції додали складності гладким ділянкам каналів, створюючи додаткові укриття та поверхні для водних організмів.
Так старі шини стали частиною штучного підводного середовища.
Дослідники порівняли ділянки навколо шинних рифів зі звичайними частинами каналів без таких конструкцій.
У зонах із рифами щільність безхребетних була приблизно втричі вищою. Такі організми є важливою частиною харчового ланцюга та слугують їжею для риби.
Щільність риби біля рифів була приблизно у 20 разів вищою, ніж на звичайних ділянках без них. Водночас канал залишався бетонним водним шляхом, призначеним для переміщення води.
Експеримент показав, що матеріалам, які вважаються відходами, іноді можна знайти нове корисне призначення.
Дослідження 1994 року не стверджувало, що шини можуть розв'язати всі екологічні проблеми, спричинені будівництвом каналів. Його мета була вужчою – перевірити, чи здатні шинні рифи покращити стан водних угруповань у бетонних каналах.
Замість перебудови каналів дослідники створили окремі ділянки середовища існування всередині вже наявної інфраструктури.
Найпоказовішим результатом було не просто те, що біля шин з'явилася риба. Вона вже поверталася в канали, але видове різноманіття, щільність і біомаса залишалися нижчими, ніж у колишніх земляних каналах.
Шинні рифи додали структури середовищу та створили ділянки, де могли концентруватися водні організми. Зрештою дослідники рекомендували такі конструкції як ефективний спосіб покращення стану водних угруповань у бетонних каналах.
Раніше повідомлялося, що японські креветки, які втекли з рибних господарств, де їх вирощували як корм для риби, за останні п’ять років стрімко поширилися в Дунаї та озері Разім на півдні дельти річки.
Вони вже витісняють раків, а біологи побоюються, що можуть загрожувати також щуці, судаку та окуню. Водночас у місцевих ресторанах креветки вже стали популярною стравою.