Всі ми знаємо про алкогольну або тютюнову залежність. Але останнім часом в соцмережах люди все частіше жаліються на залежність "від цукру", порівнюючи любов до цукерок із іншими згубними звичками, адже не можуть протистояти тязі їсти солодощі.
Та чи насправді існує "цукрова залежність"? І якщо ні, то чому нам так важко відмовитися від солодкого?
Науковці вважають, що справжньої залежності від солодкого - як клінічного розладу чи діагнозу - не існує. Це приблизно так само, як назвати залежністю потребу людини в повітрі чи воді.
Чому ж бажання палити - це залежність, а бажання з'їсти ще одне тістечко - ні?
Бо людина має природну потребу в енергії та калоріях. Простіше кажучи, нам треба їсти, щоб жити. І протягом довгого часу існування людства калорії були в дефіциті: мамонта треба було вполювати, на пошук коріння й горіхів йшло багато часу та зусиль, а більшість доступної їжі була не надто поживною.
На цьому тлі вигідно відрізнявся солодкий смак меду та стиглих ягід і фруктів. Вони давали багато корисних речовин, швидкої енергії та легко засвоювалися. Тому мозок наших пращурів швидко зрозумів - для виживання треба споживати більше солодкого. То ж ми з вами - нащадки тих прадавніх ласунів, які не обмежували себе в смачному, завдяки чому могли накопичити необхідну кількість жиру та пережити неврожаї та голод.
То ж любов до солодкого смаку у нас фактично закладена еволюцією. Але те, що було спасінням в роки дефіциту їжі, стало прокляттям в час, коли калорійна їжа доступна цілодобово та в необмеженій кількості.
Наш мозок не встигає за змінами середовища. Як і сотні років тому, ми продовжуємо віддавати перевагу більш калорійний їжі на випадок можливого браку продовольства. У результаті нам складно контролювати кількість смачного, а проблема переїдання набуває масштабів епідемії.
Хоч любов до солодкого запрограмована в нашому коді, все ж таки не всі ми тяжіємо до переїдання. Науковці з'ясували, що певні речі збільшують апетит, а інші навпаки - цей потяг зменшують.
І в першу чергу це наповнення нашої тарілки. Якщо в раціоні людини не вистачає білка, клітковини та корисних жирів, організм намагається оперативно компенсувати цю нестачу найпростішим способом - швидкими вуглеводами. Коли ми голодні, наша рука тягнеться не за свіжим листям салату та корисною печінкою, а за привабливою булочкою чи пиріжком. Бо вони швидше перетравлюються та дають необхідну нам енергію.
Отже, перший крок лікування так званої "солодкої залежності" - аналіз власної тарілки.
Варто не пропускати прийоми їжі, щоб не накопичувати в крові гормон голоду грилін, який змусить нас з'їсти більше. І звертати увагу на страви на тарілці - білок, овочи та каші дають тривале насичення, і бажання "докинути" в рот ще одну цукерку не виникає.
Друга причина надмірного потягу до солодкого - емоційний голод. Ви помічали, як після безсонної ночі з обстрілами, втоми в кінці робочого дня або з нудьги під час відпочинку мозок шукає, чого б смачненького поїсти просто так.
Цукор стимулює вироблення дофаміну - гормону задоволення. Це не про голод фізичний, коли урчить у животі, а про пошук позитивних емоцій та заспокоєння. Проте дія глюкози короткочасна, і дуже швидко нам знову хочеться солодкого. Так формується цикл, схожий на залежність.
То ж, перед тим, як тягнутися до порції десерту, варто спитати себе, чи справді голодні і готові з'їсти повноцінний прийом їжі, чи шукаєте щось, щоб зняти стрес або компенсувати втому. Тут варто навчитися піклуватися про себе іншим способом, а не лише за допомогою смачної їжі. Це справді складний процес, який потребує фокусу на собі та своїх почуттях та емоціях. Проте, ці зусилля винагороджуються.
Отже, потяг до солодкого - не залежність, а природний механізм виживання, який в умовах надлишку їжі працює не на нашу користь. Але ми можемо ним керувати, якщо подбаємо про базові потреби тіла: достатню кількість білка, клітковини та корисних жирів у щоденному раціоні. А також про свій емоційний стан.
Тоді солодке стане приємним доповненням до трапези, а не забороненим бажанням.
Бережіть себе та дбайте про свої тарілочки!