Те, що люди вважають важливою частиною свого життя, в старості розкриває свою справжню природу.
Дружні стосунки, які тягнуться крізь усе життя – один зі стовпів, на якому стоїть психологічна стабільність більшості людей. Тож серед трагічних проявів старості є поступова втрата друзів. І часто це відбувається не лише з природних причин.
Як пише видання EcoNews, для багатьох людей у похилому віці неприємним відкриттям стає усвідомлення того, що ті, кого ти ледь не з дитинства вважав своїми близькими друзями, зникають з горизонту, щойно ти сам перестаєш їм писати і телефонувати за власною ініціативою.
Так зване "тихе згасання" дружби з віком відчувається сильніше, адже зникають звичні соціальні рамки – школа, робота, щоденні контакти. У результаті людина може зіткнутися не лише із самотністю, а й з усвідомленням, що деякі стосунки ніколи не були взаємними. Як зазначають психологи, найбільший прояви старечої самотності полягає не в тому, що із виходом на пенсію ти припиняєш активне соціальне життя, а в зникненні друзів, які виявилися не зацікавленими у подальшому спілкуванні.
За даними американських науковців, близько 24% американців віком від 65 років соціально ізольовані, а 43% людей старше 60 років відчувають самотність. Вчені підкреслюють: самотність – це не просто відсутність людей поруч, а розрив між бажаними і реальними стосунками.
Окрему увагу дослідники приділяють феномену втрати дружби, який рідко називають горем. Часто немає ані конфлікту, ані фінальної розмови – зв’язок просто зникає. У таких випадках, кажуть вчені, особливо складно навіть пояснити іншим, що сталося.
Науковці також звертаються до так званої теорії справедливого обміну. Вона пояснює, що люди почуваються краще у стосунках, де вклад приблизно рівний. У дружбі це проявляється у дрібницях: привітати із днем народження, підтримати після важкого тижня, запропонувати зустріч. Якщо все це робить лише одна людина, зв’язок починає нагадувати роботу, а не близькість.
Дослідження Массачусетського технологічного інституту показало, що лише приблизно половина дружніх зв’язків є взаємними. Це пояснює, чому відмова від прояву ініціативи у підтриманні контактів може бути таким болісним тестом, який покаже реальний баланс у стосунках.
З віком ситуація ускладнюється. Якщо у молодості дружба підтримується завдяки зокрема зовнішнім обставинам – навчання, робота, спільні місця – то з часом ці "опори" зникають. Вихід на пенсію, зміни в родині чи здоров’ї зменшують випадкові зустрічі. Тому, як зазначається, "якщо дружба зберігається, це зазвичай тому, що обидві сторони свідомо її обирають".
Водночас дослідження підтверджують: якість дружби важливіша за кількість контактів. Огляд 38 наукових робіт показав стабільний зв’язок між дружбою у дорослому віці та рівнем добробуту. Найбільше значення мають підтримка, відчуття близькості та спільні зусилля для збереження зв’язку.
Особливо різко проблему формулюють медики. Психіатр Роберт Волдінгер наголосив: "Самотність убиває. Вона така ж небезпечна, як куріння чи алкоголізм".
У підсумку дослідники сходяться на думці: головна складність старіння полягає не лише у зменшенні кола спілкування, а в усвідомленні, які стосунки були справді взаємними, а які існували лише завдяки зусиллям однієї людини.
Як писав УНІАН, жінки, народжені у 1980–90-х роках, дедалі частіше говорять про потребу у глибшій емоційній близькості в романтичних стосунках. Вони прагнуть більш усвідомленого часу з партнером, шансу бути почутими, рівноправного батьківства та особистісного розвитку обох у стосунках.
Також ми писали, що відсутність близьких друзів у дорослому віці не обов’язково вказує на асоціальність людини. Часто це наслідок сформованої в дитинстві стратегії самозахисту, яка полягає в уникненні надмірної емоційної близькості.