Ця потреба важливіша за голод. Але більшість батьків ігнорують її, доки шкода вже не буде завдана.
Одне спостереження відомого психоаналітика Зигмунда Фрейда, яке він описав понад 100 років тому, знову привернуло увагу фахівців з виховання дітей.
Йдеться про твердження: "Я не можу уявити собі в дитинстві потреби сильнішої, ніж потреба в захисті батька", яке Фрейд написав у 1930 році, пише Daily Galaxy.
Він підкреслював, що дітям потрібен глибший досвід емоційної захищеності та стабільності, щоб успішно пройти ранній етап життя без надмірної тривоги. Фрейд виявив потребу в надійній присутності батька, яка робить зовнішній світ для дитини керованим, а не загрозливим.
У дитини, яка сприймає надійну присутність дорослого, розвивається базова довіра. Це внутрішнє почуття безпеки дозволяє їй досліджувати, ризикувати та стикатися з розчаруванням, не сприймаючи його як катастрофу. Захисна фігура слугує як буквальним захистом, так і внутрішнім джерелом спокою.
Вивчаючи ранній дитячий розвиток, психоаналітик помітив, що якість цього захисного зв'язку формує те, як люди в майбутньому підходять до стосунків і самооцінки. Дитина, яка почувається в безпеці, розвиває більшу здатність до емоційної регуляції. Світ здається їй менш загрозливим, тому що існує постійна точка повернення при виникненні стресу. Цей ранній досвід створює шаблон того, як людина буде інтерпретувати безпеку і загрозу протягом життя.
Фрейд зазначав, що важлива постійна, передбачувана присутність опікуна. Дитині не потрібен постійний активний захист від кожної труднощі, а потрібна впевненість у тому, що захисна присутність є і до неї можна звернутися за потреби.
Ця відмінність відокремлює надмірну опіку від стабільного стримування, яке підтримує здоровий розвиток.
Цікаво, що Фрейд позиціонував потребу в батьківському захисті як центральну потребу раннього життя, порівнянну з голодом або фізичним комфортом. Відсутність цього захисту, стверджував він, залишала порожнечу, яка могла проявитися пізніше у різних формах стресу або труднощах у стосунках.
Фрейд вважав, що якщо дитина обділена адекватним захистом, то це спричинить довгострокові наслідки. Дитина, яка не знаходить джерела безпеки, може розвинути підвищену тривожність і стійке почуття безпорадності. Без зовнішньої опори внутрішній світ стає більш хаотичним і загрозливим.
Психоаналітик припускав, що ці ранні недоліки проявляються в дорослому житті. Наприклад, труднощі у формуванні стабільних стосунків можуть відображати невироблену або порушену здатність довіряти. Психіка не переростає ці прогалини, а переносить їх у майбутнє, іноді маскуючи під дорослі тривоги, невпевненість або захисні моделі поведінки.
Захисна функція також відіграє роль у тому, як діти вчаться регулювати свої емоції. Коли опікун надійно заспокоює дитину, та поступово засвоює цю здатність до заспокоєння. Без цієї зовнішньої регуляції в критичні періоди розвитку дитині може бути важко розвинути навички саморегуляції. Результатом може стати підвищена емоційна реактивність протягом усього життя або труднощі з відновленням після звичайних невдач.
Раніше вчені назвали 7 правильних моделей поведінки батьків. Дослідження показали, що допомогти дітям вирости щасливими, самодостатніми та незалежними – завдання відносно просте.
Також експерт з батьківства назвала 6 правил, які допоможуть вкласти дитину спати без істерики. Вона розповіла, як правильно вкладати дитину спати, щоб це не стало випробуванням ні для батьків, ні для самої дитини.