Розповідаємо, як правильно називати "зажигалку" та хто долучився до її створення.
Слова "спички" та "зажигалка" активно використовуються українцями в повсякденному мовленні, але в них є відповідники в українській мові. Мовознавиця Лариса Чемерис розповіла, як називають спички та зажигалку українською правильно.
За словами мовознавиці, українською "зажигалка" - це запальничка.
"Мені дуже подобається це слово. А "спички" - це сірники. До речі, у слова сірник є синоніми: застаріле слово запалка та діалектне - сіркач", - сказала Чемерис.
У народі та в інтернеті дехто вважає, що запальничка українською мовою - це "спалахуйка". Насправді ж такого слова не існує: його вигадала радянська пропаганда, щоб висміяти українську мову.
Корисно знати не тільки, як на українській мові буде зажигалка, а й як вона виникла.
Ідея цього пристрою існує значно довше, ніж він сам. Креслення схожого механізму робив навіть відомий винахідник Леонардо да Вінчі. Однак у 15-17 століттях колісцевий замок використали, щоб зробити вогнепальну зброю.
Портативна запальничка була створена аж у 19 столітті німецьким хіміком Йоганом Вольфганом Деберейнером. Але його "кресало" працювало за рахунок запалення струменя водню, який був спрямований на губчасту пластину.
Довгий час винахід продавали в Німеччині, випускали десятки тисяч одиниць. Водночас він мав важливий недолік - легко вибухав.
Згодом свій варіант запропонували французький дім Cartier (із золота та срібла), а також американець Генрі Мейбаум. Останній створив виріб, у якому іскра створювалася завдяки пістонній стрічці із солями гримучої кислоти та підпалювала просочений бензином ґніт.
Сплав, з якого й нині роблять кремені для запальничок, придумав хімік Карл Ауер фон Вельсбах. Це також дозволило зменшити виріб у розмірі.
Найбільшої популярності запальничка набула під час Першої світової. Вона давала змогу добути вогонь без великого спалаху, що було небезпечно на фронті, а також не намокала, як сірники.
Тоді запальнички використовували двома руками, а більш сучасний варіант зробили двоє інженерів - Віллі Ґрінвуд та Фредерік Чарльз Уайз. Один з них втратив на війні руку, а тому не міг прикурити собі цигарку.
Коліщатко, яке вони винайшли, лягло в основу нинішніх запальничок. З того часу пристрій суттєво не змінювався.