За примхами дитини нерідко ховаються страх, втома, тривога чи інші сильні емоції.
Дитячі істерики та спалахи емоцій можуть стати серйозним випробуванням для батьків. Однак таку поведінку не завжди варто сприймати виключно як непослух.
За словами психолога Джулі Фраги, за примхами дитини нерідко ховаються страх, втома, тривога або інші сильні емоції, пише CNBC.
Фрага, психологиня з 20-річним досвідом роботи з молодими батьками, порадила в таких ситуаціях не намагатися негайно придушити небажану поведінку. На її думку, батьки, які вчать дитину розпізнавати емоції та допомагають їй справлятися з ними, сприяють розвитку емоційної стійкості.
Фрага зазначила, що коли дитина кричить, плаче або демонстративно висловлює невдоволення, батькам легко самому втратити самоконтроль. Однак психологиня радить спершу зробити паузу й упорядкувати власні емоції.
Можна зупинитися й зробити кілька повільних глибоких вдихів. Спокійна реакція дорослого допомагає знизити напругу й показує дитині приклад того, як можна справлятися з сильними емоціями.
Замість того, щоб одразу вимагати припинити істерику або намагатися контролювати кожну дію дитини, психологиня запропонувала з’ясувати причину такої поведінки.
Наприклад, за брехнею може ховатися страх покарання, а за опором підлітка встановленим правилам – бажання отримати більше самостійності.
Тому батькам варто запитати себе: "Що зараз відбувається з моєю дитиною? Чому вона поводиться саме так?"
Коли вдається зрозуміти справжню причину, знайти рішення проблеми стає простіше.
Дитина далеко не завжди здатна пояснити, що саме вона відчуває. Тому дорослий може допомогти їй підібрати слова. Психологиня порадила ставити прості запитання: "Ти злишся?", "Тобі сумно?", "Ти хвилюєшся?".
Так дитина поступово вчиться розпізнавати власні емоції та говорити про них замість того, щоб висловлювати переживання виключно через крик, агресію або відмову від спілкування.
Діти багато чого вчаться, спостерігаючи за дорослими. Тому якщо певна модель поведінки дитини регулярно повторюється, батькам варто придивитися й до власних реакцій.
Можна запитати себе, як саме ви поводитеся під час гніву, тривоги чи смутку і чи не намагаєтеся приховувати неприємні емоції.
За словами Фрагі, розуміння власних почуттів також допомагає дорослим краще реагувати на емоційні сплески дитини.
Ще однією причиною примх може бути накопичений стрес. Особливо часто це проявляється під час серйозних змін у житті дитини, після появи молодшого брата чи сестри, а також при сильній втомі.
Психолог пропонує використовувати принцип H.A.L.T. – перевірити, чи дитина не голодна, злісна, самотня або втомлена.
Іноді для поліпшення ситуації достатньо задовольнити базову потребу: нагодувати дитину, дозволити їй відпочити або провести з нею трохи часу.
На думку психолога, завдання батьків полягає не лише в тому, щоб зупинити істерику тут і зараз. Важливо допомогти дитині зрозуміти, що з нею відбувається, навчити її розпізнавати свої емоції та поступово знаходити більш конструктивні способи їхнього вираження.
При цьому Фрага зазначає, що дитячі емоційні сплески є частиною дорослішання. Батькам не обов’язково реагувати ідеально щоразу – набагато важливіше поступово формувати в родині простір, де про складні почуття можна говорити відкрито.
Нещодавно фінське дослідження виявило, щодіти, які багато часу проводили з гаджетами, виявилися розумнішими за своїх однолітків. Фінські вчені самі були здивовані результатами дослідження і зазначили, що деякі нові аспекти ще належить дослідити.
Також 4 психологів запитали, чому дорослі брати й сестри віддаляються, і всі відповіли однаково. Стосунки між братом і сестрою в дитинстві багато в чому підтримуються автоматично. У дорослому віці така природна близькість зникає.