На зникнення та вимирання цих видів впливає й діяльність людей.
В Україні є 91 вид птахів, яких занесено до Червоної книги. Вони складають 20,2% від загальної кількості у нашій фауні. Проте деякі птахи зовсім зникли, а інші через людську діяльність опинилися на межі вимирання. Зокрема серед видів, які зникають, є представники лісів, степів та водно-болотних угідь. Про це повідомив орнітолог, співробітник Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України Геннадій Фесенко у коментарі "Главкому".
За його словами, кількість рідкісних птахів в Україні продовжує зростати.
"В останнє опубліковане видання Червоної книги - третю редакцію (видану в 2009 році) - увійшло 87 видів птахів. Наразі триває укладання четвертого видання Червоної книги. І до нього буде долучено ще чотири види птахів. Зараз до нашої фауни належать приблизно 450 видів птахів. І от з них 91 вид буде в Червоній книзі України", - розповів орнітолог.
Зазначається, що серед видів, які нещодавно увійшли до Червоної книги, є пірникоза сірощока - це водоплавний птах, чисельність якого останніми роками суттєво зменшилася. Також сюди увійшла і пірникоза червоношия.
Водночас червонокнижними птахами тепер є грицик великий та вівсянка лучна.
Фесенко додав, що вівсянка лучна за 15 років втратила майже всю популяцію в Європі.
"Це дрібний горобиний птах, який траплявся в нас у дуже невеликій кількості на півночі Сумської й Чернігівської областей, в заплаві Десни. Але це дуже невелика територія країни, яка була зайнята гніздуванням виду. Тепер там, мабуть, він зовсім зник як гніздовий", - зауважив орнітолог.
За словами Фесенка, причиною зникнення стало перетворення природних місць існування та масове знищення цього виду.
"У вівсянки лучної територія гніздування дуже велика - від Фінляндії до Камчатки та Японських островів. Наприклад, в 2004 році в Європі гніздилося приблизно до 100 тис. пар. А через 15 років - максимум тільки 600 пар. На гніздову чисельність виду дуже вплинуло знищення тих біотопів, тих угідь, у яких він зимує в Південно-східній Азії. Вівсянка лучна оселяється на зволожених луках. І якраз ці угіддя стали там інтенсивно використовувати, аби вирощувати рис. Рисові поля зовсім не придатні для існування цього виду", - підкреслив фахівець.
Також орнітолог назвав вісянку лучну видом, якого "майже з'їли". Таких дрібних пташок, які за розміром, як горобець, в місцях зимівлі люди тисячами ловлять, аби їсти.
Ще одним дуже рідкісним видом, як зазначив Фесенко, який, швидше за все, вже вимер, є кульон тонкодзьобий. Цей птах масово поширювався наприкінці 19 століття - на початку 20 століття. Проте фахівцям так і не вдалося встановити точні місця його гніздування, аби захистити його.
"Кульон тонкодзьобий розміром трохи більший за знайомого нам голуба сизого, але більш ніж удвічі легший за нього. Водночас він довгоногий, високий на ногах. І має довгий дзьоб, дещо зігнутий донизу. Наприкінці позаминулого століття і на початку минулого століття цей вид був дуже масовим, так його описували тодішні орнітологи. На зволожених приморських лучних угіддях був одним із характерних видів. На нього активно полювали, і чисельність виду разюче впала. Тож цей кулик опинився вже в першій редакції Червоної книги України, яку опублікували в 1980 році", - наголосив орнітолог.
За словами Фесенка, до Червоної книги включили й кульонів великого і середнього, які нагадують кульона тонкодзьобого.
"Кульони великий і середній зазвичай більші розміром, ніж кульон тонкодзьобий, але однак іноді їх можна було сплутати, особливо на відстані. Тож усю трійцю кульонів, схожих зовні, включили до червонокнижних видів, тому жодного з них здобувати не можна. Але все одно кульона тонкодзьобого не вдалося зберегти", - додав фахівець.
Орнітолог підсумував, що навряд чи можливо значно відродити червонокнижних степових птахів, адже майже всі природні степові екосистеми перетворили на сільгоспугіддя.
"У нас в 1980-х роках перестала гніздитися остання пара орла степового. Лише зрідка, тільки в Криму, ще трапляються окремі особини буривітра степового. Перестав гніздитися у нас і лунь степовий. Ще зберігається певна кількість, але невелика, журавля степового", - нагадав він.
Як писав УНІАН, раніше на місці Каховського водосховища оселилися рідкісні птахи. Йдеться про пеліканів, які повернулися на мілководні ділянки та заболочені території, що стали сприятливим середовищем для рідкісних птахів.
Відомо, що ці птахи є досить рідкісними для нашого регіону. Рожевий та кучерявий пелікани, які занесені до Червоної книги України, здебільшого гніздяться в дельті Дунаю, на узбережжі Чорного моря та в окремих заповідних зонах півдня країни.
Також орнітолог Олександр Пономаренко пояснив, чому в Україні немає звичайних ворон. За його словами, в нас лише водиться сіра ворона, яка має сіре тіло, чорні крила та голову.
"Цікаво, що сіра ворона не є надто численною. Вона полюбляє гніздуватися на високих деревах, здебільшого селиться вздовж водойм. Її раціон - це миші, молюски, великі комахи, мертва риба, залишки людської їжі тощо. Фактично вона часто виконує роль хижих птахів, намагаючись компенсувати їхню відсутність в багатьох екосистемах", - розповів фахівець.