Тривале та близьке "спілкування" з дикими птахами може дуже погано вплинути на їхнє майбутнє.
Люди часто забирають до себе лелек – наприклад, тих, які не відлетіли восени або за певних обставин отримали поранення. Однак треба розуміти, що тривале та близьке "спілкування" з дикими птахами може дуже погано вплинути на їхнє майбутнє.
Як розповів УНІАН доктор біологічних наук, начальник науково-дослідного відділу Національного природного парку "Тузлівські лимани" Іван Русєв, на Одещині теж були випадки, коли диких лелек доводилося "брати під опіку". Так, якось через сильний град загинуло понад 10 лелек, але два вціліли.
"Ми забрали до себе - тримали на кордоні біля моря, підгодовували. Потім вони навчилися добувати їжу самостійно та полетіли – зникли з наших очей. Але людям треба розуміти: якщо лелеки дуже звикають до них, це дуже погано. Згодом приручений птах просто загине від голоду", - наголосив науковець.
За його словами, лелеку, який потребує допомоги, можна годувати, але не перетворювати на домашнього улюбленця – "не обійматися, не цілуватися" з ним. Адже дикий птах не повинен звикати до постійної присутності людини. Тоді згодом він знов адаптується до довкілля на волі.
Як зазначає дослідник, навіть після кількох місяців життя поруч із людьми у генах птаха "поклик дикої природи" залишається назавжди.
"Тобто, якщо птаха відпустити на водно-болотних угіддях, де достатньо їжі, він проявляє генетичну здібність та починає полювати. Головне - не перетворювати його на кшталт кошеняти, який спить у ліжку з хорошим власником", - підкреслив Русєв.
При цьому науковець попередив: лелека потім важко асоціюється зі зграями, знаходить родину.
Водночас якщо неподалік є гніздо з іншими лелеками, то, ймовірно, птах шукатиме з родичами комунікації – таке вже траплялося. Учений пояснює:
"Якщо птаха, який довго мешкав з людьми, просто відпустити у природу, де взагалі немає лелек, він, ймовірно, загине, бо шукатиме людей, щоб його нагодували. При цьому втратить обережність та стане здобиччю хижаків. Якщо відомо, що десь перебуває зграя диких лелек, піднесіть "свого вихованця" ближче до неї, щоб він почав "спілкуватися зі своїми".
Якщо лелека не відлітає далеко від житлових будинків, де його годували, та весь час "крутиться" поруч з вами, ходить "хвостиком", як цуценя – це ознака того, що птах вже не здатен повернутися у дику природу.
Трапляється, що люди навмисне забирають лелек з дикої природи. Цього робити не можна, застерігає дослідник. Буває, через нестачу їжі дорослі лелеки викидають пташеня з гнізда - щоб була можливість прогодувати решту "дітей". Тоді людина підбирає нещасну пташку заради її порятунку – такі дії виправдані.
"В ідеалі, звичайно, лелек з дикої природи не забирають. Дикі звірі, птахи поруч із людиною щасливими не бувають. Хіба що собаки та кішки", - каже Русєв.
Він радить: якщо побачили пораненого птаха, везіть його до ветеринара, зазвичай такі фахівці є у зоопарках. Якщо йдеться про реабілітацію лелеки у "домашніх" умовах, хоча б зведіть до мінімуму своє спілкування з ним. Це дозволить вижити врятованій птиці у майбутньому.
За словами науковця, навіть після тривалої реабілітації лелека може адаптуватися, якщо неподалік є дика зграя, або гніздо. Однак, якщо птах дуже звик до людини, то ці інстинкти зникають. Таких птахів треба віддавати до зоопарків або в спеціальні центри, де утримуються інші лелеки. Там вони можуть гніздуватися, давати потомство, яке згодом відпускають у дику природу. Такі випадки були, зокрема, в Одеському зоопарку, де лелеки, що втратили здатність до самостійного життя, почали гніздитися просто на землі, а їхня малеча потім відлетіла. Русєв резюмує:
"Зрозуміло, якщо птах втратив здатність літати, вільне життя для нього закінчилося. Водночас не все втрачене – навіть скалічений, він ще може давати потомство, перебуваючи у відповідному закладі – зоопарку, центрі тощо. Тривалість життя лелеки становить 20-25 років".
Як писав УНІАН, навесні на півдні Одеської області майже 2 тис. білих лелек зупинилися через проблеми з теплим повітрям. Доктор біологічних наук, начальник науково-дослідного відділу національного природного парку "Тузлівські лимани" Іван Русєв розповів, що лелеки - майстри "ширяючого польоту" і ніколи не мігрують через Чорне море. Вони майже не махають крилами, а використовують тепле повітря, що підіймається від землі. Якщо день похмурий або холодний і природний "ліфт", який їх підіймає, не працює, птахи змушені сідати на поля та чекати сонця.