Її намагалися викорінити, але вона знов поверталася.
Рослину Carpobrotus edulis, більш відому як "хрустальна трава" або "крижана трава", ще на початку 1900-х років завезли до Каліфорнії з Південної Африки, щоб зміцнювати ґрунт уздовж залізничних колій. Сьогодні цей сукулент вкрив великі ділянки каліфорнійського узбережжя, витісняючи місцеві рослини та порушуючи природний рух дюн, пише Times of India.
На перший погляд рослина виглядає цілком безневинно. Товсте трикутне листя залишається зеленим навіть у найсуворішу погоду, а великі яскраві квіти роблять її привабливою для декоративного озеленення. Проте, укорінившись, вона починає розростатися надзвичайно швидко.
За даними організації PlantRight, щороку один кущ збільшується в діаметрі приблизно на метр, а загалом здатен розповзтися до 50 метрів. Її пагони самі пускають нове коріння, а плоди містять сотні насінин, які розносять тварини – саме тому зупинити цього "зеленого загарбника" настільки важко.
Задум із зміцненням ґрунту спершу мав сенс: дороги та залізниці в Каліфорнії прокладали через піщані ділянки, де сипкий ґрунт було непросто втримати на місці. Рослина, що стелиться по землі й формує щільний килим, здавалася вдалим вибором.
Як зазначається у виданні Ecology, з моменту появи в Каліфорнії "крижана трава" почала витісняти місцеві та інші рослинні угруповання, а дослідження прибережних лук, задюнних ділянок і чагарникових спільнот показали: на те, як рослина закріплювалася й поширювалася, впливали різні чинники – порушення ґрунту, випас тварин (herbivory) та конкуренція з іншими видами.
Як зазначається, проблема в тому, що для дюнної екосистеми нерухомість піску – не благо, а загроза. Прибережні дюни за своєю природою рухливі: вітер і хвилі постійно переміщують піщані маси, і саме до цього пристосувалися місцеві мешканці узбережжя – рослини й тварини. Щільний покрив "готтентотської фіги" блокує цей рух. Вона фіксує дюни на місці, порушуючи природні процеси їх формування, підвищує засоленість ґрунту та затуляє сонце для сусідніх видів. Коли рештки рослини розкладаються, у піску накопичується органіка – а це вже сприятливі умови для інших чужинських видів.
Розповзаючись, кущі пускають нові корені й пагони, з часом зливаючись у суцільний килим, що займає простір, який міг би дістатися корінній рослинності. Свіжі дослідження, опубліковані у виданні Biological Conservation, показують: навіть після видалення рослини ґрунт довго зберігає її слід, а місцеві види стикаються з труднощами, повертаючись на колишні території. Тобто просто висмикнути кущі недостатньо – екосистема не оживає миттєво.
Змінюється навіть сама будова дюни. Постійний рух піску формує природну, рухливу дюну, але щільна рослинність, яка утримує пісок на місці, змінює її фізичну поведінку. Викорінити загарбника непросто ще й тому, що навіть найменший уламок стебла здатен прижитися заново, а оголена земля лише дає йому новий шанс закріпитися. Тому відновлення прибережних територій вимагає не лише прополки, а й підсадки корінних видів та постійного нагляду за повторним зараженням – особливо там, де й без того панують солоне повітря, рухливі піски, посуха та сильні вітри.
Раніше УНІАН писав про масштабну акцію з озеленення в Ефіопії. У 2019 році країна за один день нібито висадила понад 353 мільйони саджанців, встановивши неофіційний рекорд і випередивши попереднє досягнення Індії більш ніж у п'ять разів. Однак цю цифру так і не підтвердили в Книзі рекордів Гіннеса – Ефіопія навіть не подавала офіційної заявки. Пізніші наукові дослідження показали, що виживаність висаджених дерев у деяких регіонах становила лише близько 40%.