Приблизно 125 000 років цього птаха визнали вимерлим, але пізніше вчені помітили щось незвичайне.
В еволюції вимирання зазвичай є остаточним етапом. Якщо вид оголошують вимерлим, це означає, що він зник назавжди. Тим не менш, є й винятки.
Американський еволюційний біолог із Ратгерського університету Скотт Треверс у своїй колонці для Forbes розповів про птаха під назвою білогорлий пастушок. Він вимер, але зумів знову з'явитися на світ.
Зазначається, що такі випадки вчені називають "ітеративною еволюцією". Це повторна поява схожого виду з тієї ж родової лінії після вимирання.
Біолог розповів, що приблизно 136 000 років тому група білогорлих пастушків заселила ізольоване кільце коралових островів в Індійському океані, відоме як атол Альдабра. Це місце було безпечним для цих невеликих птахів, унаслідок чого їхні крила впродовж кількох поколінь помітно зменшилися, а м'язи, що відповідали за політ, ослабли. У підсумку вони повністю адаптувалися до життя на землі.
Як показують геологічні дані, приблизно 125 000 років тому Альдабра була повністю затоплена через підвищення рівня моря. Усе наземне життя було знищено, зокрема й білогорлі пастушки.
Треверс зазначив, що вже тисячі років потому рівень моря нарешті знизився, а атол Альдабра знову з'явився. Природа, своєю чергою, почала все спочатку.
У дослідженні 2019 року, опублікованому в Zoological Journal of the Linnean Society, ідеться про те, що білогорлі пастушки повторили точно такий самий еволюційний шлях, як і минулого разу: птахи втратили здатність літати у своїй новій порожній і заново заповненій екосистемі.
Також у дослідженні сказано, що скам'янілі кістки з обох періодів допомогли підтвердити, що стародавні вимерлі білогорлі пастушки і сучасні птахи ідентичні за структурою. В обох видів зменшені кістки крил і потовщені кістки ніг, що є двома явними ознаками нездатності літати.
Раніше у BBC Wildlife Magazine розповідали про галапагоських мартинів. Ці незвичайні птахи полюють у майже повній темряві та видають дивні тріскучі звуки.
Галапагоський мартин є єдиною у світі чайкою, яка веде нічний спосіб життя. На відміну від своїх родичів, які мешкають або на узбережжі, або на озерах і річках далеко від узбережжя, він є пелагічним морським птахом, що живе у відкритому морі поза сезоном гніздування.
Також у виданні поділилися, що галапагоські мартини розмножуються асинхронно. Кожна пара має свій власний цикл розмноження тривалістю 9-10 місяців, приблизно половину якого вона витрачає на виховання одного пташеняти. Решту часу вони проводять далеко від Галапагоських островів, переважно біля узбережжя Перу.