Розмах крил кучерявого пелікана сягає майже трьох метрів.
В Одеській області на території Національного природного парку "Тузлівські лимани" зафіксували рідкісних птахів – кучерявого пелікана та рожевих пеліканів. Про це розповів доктор біологічних наук, начальник науково-дослідного відділу Національного природного парку "Тузлівські лимани" Іван Русєв у Facebook.
Дослідник оприлюднив відео з фотопастки, на якому можна побачити цих дивовижних птахів.
"Кучерявий - на передньому плані та рожеві пелікани на відпочинку після полювання на лимані Шагани у Національний природний парк "Тузлівські лимани". Це комфортний час для птахів, коли навколо не чутно шумів війни, яку Росія веде проти України", - зазначив він.
Також на відеозапису чути, як кричать інші птахи. За словами Русєва, за кадром – голоси звичайних мартинів.
Пелікан кучерявий – один з дев'яти видів роду, один із двох видів у фауні України. Характерною ознакою цього птаха є пір'я на потилиці, часом доволі довге – через це він і дістав свою українську назву. Маса тіла – до 12 кг, довжина – 160-180 см, розмах крил – 280–295 см. Відповідно до критеріїв Міжнародного союзу охорони природи пелікан кучерявий віднесений до уразливих видів. Вид включено до Червоної книги України, до Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни й флори, Боннської та Бернської конвенцій, угоди AEWA. Охороняється в Дунайському біосферному заповіднику.
Пелікан рожевий - баба рожева – занесений до Червоної книги України. Маса тіла - 10-12 кілограмів, довжина крила у самців 70-75 см, у самиць – 64-69 см, розмах крил – 1,7-2 метри. Пір'я дорослого птаха біле з рожевим відтінком. Махові пера крил чорні з білими стрижнями, при цьому другорядні махові світліші за першорядні. Навколо ока є неоперене кільце жовтого або сірого кольору, що змикається з неопереною вуздечкою.
Раніше науковець Іван Русєв розповів УНІАН, чого не варто робити з лелеками. Зокрема, лелеку, який потребує допомоги, можна годувати, але не перетворювати на домашнього улюбленця – "не обійматися, не цілуватися" з ним, бо дикий птах не повинен звикати до постійної присутності людини.
Якщо притримуватися цих правил, згодом птах знов адаптується до довкілля на волі. Якщо птаха, який довго мешкав з людьми, просто відпустити у природу, де взагалі немає лелек, він, ймовірно, загине. Зокрема, такий лелека шукатиме людей, щоб його нагодували, та може стати здобиччю хижаків.