Самець колами літає над болотом та час від часу кидається під кутом майже 45 градусів вниз з розпущеним хвостом.
У Національному природному парку "Тузлівські лимани" (Одеська область) у сітки для наукового лову спіймали баранця звичайного, який рідко потрапляє у "пастку" дослідників. Після кільцювання птаха відпустили. Про це розповів доктор біологічних наук, співробітник парку Іван Русєв.
Науковець оприлюднив відео, на кадрах якого – цікавий птах з довгим дзьобом, що харчується на мілководді. Також дослідник зняв, як той попався у сітки, а потім був відпущений на волю.
"Баранець звичайний на світанку. Середній за розміром болотний птах з родини баранцевих (Scolopacidae). Харчується і вдень і вночі на мілководдях у нацпарку "Тузлівські лимани". В сітки наукового лову куликів попадається рідко. Фахівці зняли біологічну інформацію, окільцювали та випустили на волю", - розповів Русєв.
Баранець звичайний, бекас (Gallinago gallinago) — невеликий прибережний птах родини баранцевих, поширений у Старому Світі. Маса тіла — до 170 г, довжина – до 27 см, розмах крил 37-43 см. Верх строкатий, з чорно-бурими, іржастими і вохристими плямами і смугами, голова чорно-бура, з вохристо-жовтою поздовжньою смугою, а горло – білувате, ноги темно-сірі.
Гніздовий ареал включає болота, тундру, вологі луки Північної Європи та Північної Азії, узимку мігрує до Південної Європи, Африки, Південної Азії. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий птах.
Характерною рисою шлюбної поведінки є токовий політ самця, під час якого він літає колами над болотом, час від часу кидається під кутом майже 45 градусів вниз з розпущеним хвостом і своєрідними короткими, але дуже швидкими рухами крил. При цьому бічні рульові пера, видають голосний тремтливий звук — "бекання".
На честь цього виду птахів названо астероїд 8764 Ґаллінаґо.
Нагадаємо, у Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику мешкає рись євразійська. Ця тварина – вправна мисливиця, її "зброя" – ідеальний слух, смертельно небезпечні втяжні пазурі й довгі ікла, та гострий зір. За добу лісова кішка здатна долати понад 30 кілометрів. Рись ніколи не стрибає на свою жертву з дерева, а полює крадькома або із засідки. Цікаво, що рись не любить лисиць і полює на них. Можливо, це пов’язано зі звичайною конкуренцією.