Минуло понад століття, але сліди війни досі помітні в цьому місці.
На північній околиці села Дерно, неподалік залізниці та траси Луцьк–Рівне, розташоване заповідне урочище Папики – основна його родзинка - 250-річний дуб із п’ятьма стовбурами. Як повідомляє "Волинська Фундація", площа урочища сягає 606 гектарів, а сам ліс зберігає не лише унікальну природу, а й сліди драматичних подій минулого.
Сьогодні більшу частину урочища складають дубові насадження віком до 130 років. Однак історія цього лісу значно давніша.
На початку XX століття природний грабово-дубовий ліс почали розширювати штучними насадженнями. Тут висаджували дуби та сосни за часів, коли ці землі належали олицькому магнату Радзивіллу.
Минуло понад сто років – і посаджені тоді дерева перетворилися на старий ліс, який сьогодні формує особливу атмосферу урочища.
Папики цінні й завдяки своїй рослинності, зазначають фахівці. Тут росте чимало лікарських рослин, зокрема підсніжник білосніжний, занесений до Червоної книги України. Ще один рідкісний представник місцевої флори – сон широколистий, який має регіональний охоронний статус.
Урочище зовсім не виглядає безмовним лісом. Тут мешкає близько 70 видів птахів, а серед великих тварин можна зустріти козуль. Місцеві жителі також розповідають, що в минулому до Папиків нерідко заходили навіть зубри.
Проте найстарішим і, мабуть, найвражаючим мешканцем урочища є незвичайний п’ятистовбурний дуб.
Вік цього дуба оцінюють приблизно у 250 років. Він пережив кілька поколінь людей, зміну власників місцевих земель і дві світові війни.
Особливо драматичний період в історії Папиків настав під час Першої світової війни. Саме через територію урочища проходила лінія фронту.
Минуло понад століття, але сліди війни досі помітні в цьому місці. Серед дерев можна знайти численні залишки окопів та бліндажів.
Так, у Папиках переплелися одразу кілька епох: старий природний ліс, дерева, висаджені понад сто років тому, рідкісні рослини й тварини та історичні сліди війни, які природа поступово поглинає.
А п’ятистовбурний дуб залишається своєрідним живим свідком усіх цих подій – деревом, яке стоїть тут уже близько двох із половиною століть.
Нагадаємо, наприкінці серпня поліські соснові ліси змінюють колір – галявини та вирубки вкриваються суцільним рожево-бузковим цвітінням. Тревел-блогерка Наталя Оксенюк розповіла, що верес звичайний – компактний вічнозелений кущик висотою приблизно 30–70 сантиметрів. Ця рослина обирає бідні піщані та кислі ґрунти. Саме тому вона найчастіше трапляється у соснових борах, на відкритих сонячних галявинах та вирубках.