Ціна на гречку "накручувалася" зі швидкістю лічильника у таксі, підскочивши за місяць майже удвічі - до 25 грн. за кг. Кабмін лише в лютому спробував вплинути на ситуацію. Маємо стабілізацію на рівні тих же 25 грн. за кг і відсутність крупи в роздробі. Чи перетвориться держава зі споглядальника в аграрного політика?..
Гречка: неврожай - дефіцит - ажіотаж…
Останніми роками виробництво гречки в Україні постійно скорочувалося. Причин для цього декілька – невисока прибутковість у порівнянні з іншими, привабливішими культурами, такими, як соняшник, ріпак і т.п., а також відсутність уваги з боку уряду і дотацій для стимулювання виробництва. Окрім іншого, гречка - пізня культура, і сіється за залишковим принципом – де залишилася вільна земля, можливо, і не найродючіша, там її і засівали. Від повного зникнення цієї культури в сівозміні врятувало те, що гречка – чудовий медонос, а Україна – лідер з експорту меду в світі. Ось і садили цю культуру тільки ентузіасти і виробники меду. І в 2010 році було зібрано лише 133 тис. тонн цієї культури, хоча ще в 2009 урожай був на 50 тис. тонн більшим.
На початку 2010 року, виходячи з потреб внутрішнього ринку гречаної крупи, стало очевидним, що насувається дефіцит. Малі перехідні запаси і зниження валового збору ще в серпні 2010 року викликало підвищення цін. Але найбільш істотним сплеск був починаючи з січня 2011 року. Масла у вогонь підлив і стрибок цін на гречку в сусідній Росії, де за 1 кг цієї крупи, в перерахунку на гривні, просили до 30, а в деяких випадках до 50 грн. (пригадаємо - "вогняний шторм", що прокотився Росією минулого літа, ґрунтовно зіпсував сусідам урожайну статистику - ред.). Українські виробники і торговці поспішили підтягтися до братньої країни, і підвищили в січні ціни на фасовану гречку більш ніж на 20%, так що ціна продукту перевалила за 20 грн. за кг. Населення, яке ще пам’ятає часи дефіцитів, почало масово скуповувати крупу, незважаючи на високі ціни, підігріваючи тим самим ажіотажний попит. У деяких торгових мережах навіть обмежували покупцям об`єм продажу гречки. «Цього тижня ми зіткнулися з абсурдною ситуацією, коли в столичних супермаркетах почали обмежувати об`єм товарів, які може придбати один покупець», - обурювався прем`єр-міністр Микола Азаров.
Зі світу по гречці, українцеві - каша
Прем`єр-міністр зажадав від Держінспекції контролю за цінами, податкової служби, служби захисту прав споживачів використовувати всі можливості, які є у них, об`єктивно розібратися в ситуації, і вжити необхідні заходи для захисту споживачів від недобросовісних торговців. Гречка потрапила в перелік об`єктів, що підлягають державному ціновому регулюванню, - відповідне рішення кабмін ухвалив ще в листопаді минулого року. Декларувати підвищення ціни повинні були, починаючи з 1 січня 2011 року, і саме з цієї миті почалося різке подорожчання продукту. Введення регулювання підсилило ціновий контроль з боку держави. Але спроби контролюючих державних органів «рубати з плеча» і не допустити подорожчання гречки, призвели до того, що виробники гречаної крупи стали торгувати нею напівлегально, або взагалі припинили її реалізацію. «Гречка в Україні є, але зважаючи на посилений контроль за її продавцями, останні змушені торгувати нею напівлегально, нагнітаючи ажіотаж», - заявили в Українській аграрній конфедерації. «Краще не торгувати, ніж звітувати перед контролюючими органами», - цитувала торговців УАК.
Такий контроль з пристрастю пояснювався тим, що величезні державні структури – дитячі установи, армія, в`язниці - є традиційними споживачами цієї крупи у великих об`ємах (багато поколінь радянських і українських призовників, напевно, добре пам`ятають незмінний армійський раціон - "кашу-брюнетку (гречану) " і "кашу-блондинку (пшоняну) " - ред .). А переплачувати за дефіцитний товар держава не збиралася.
До того ж, контроль і загвинчування гайок були чи не єдиним методом впливу на ціни. Гречана крупа не була ні стратегічним продуктом, щоб закладати її в держрезерв, ні соціально важливим, щоб купувати її до Аграрного фонду. Тому в засіках країни не опинилося ні кілограма гречаної крупи, щоб ринковим методом товарних інтервенцій впливати на ринок. Підключився до загальнодержавної роботи зі зниження цін на гречку і Антимонопольний комітет України, який, виконуючи доручення уряду, почав виїзні перевірки виробників гречаної крупи Київської області.
Порятунку держава відправилася шукати на зовнішніх ринках. Проте, світовий ринок гречки як такий відсутній, оскільки в багатьох країнах, таких, як ЄС, США та інших, гречка не є продуктом харчування. Уряд розраховує на Китай, звідки планує завести близько 20 тис. тонн продукту. «Гречка з КНР може бути поставлена до України до кінця березня поточного року», – потішило споживачів Міністерство аграрної політики і продовольства України, пояснивши, що раніше цього не можна було зробити, оскільки урожай цієї культури зберуть тільки в лютому. Втім, варто відзначити, що в тому ж Китаї 90% гречки є кормовою, хоча уряд обіцяє завезти таки продовольчу гречку.
Для сприяння імпорту та здешевлення кінцевої продукції М.Азаров доручив до 1 листопада ц. р. звільнити від ввізного мита гречану крупу. На думку профільного аграрного міністра, це дозволить вийти “в діапазон 13-14 грн.”, тобто фактично на рівень цін осені 2010 року.
На побоювання, як би імпорт продукції не спровокував зниження посівних площ під гречкою наступного року, Мінагропрод заявив, що 20 тис. тонн – це двомісячне споживання України, і імпорт цього об`єму не вплине негативно на площі посівів під цією культурою в цьому році, а просто дозволить стабілізувати ціну на гречку до нового урожаю.
Також уряд зобов`язав агентство з держрезерву купити цю крупу в держрезерв. «Запаси гречаної крупи в держрезерві планується створити в поточному році. Кількість крупи, яку закуплять, визначиться після остаточного вирішення питання фінансування закупівлі матеріальних цінностей в державний резерв у 2011 році», - повідомив директор департаменту Держрезерву Тимур Свиридовський.
Не нехтував уряд і своїм улюбленим методом стабілізації цін – підписання меморандуму. Цей дивний документ Міністерство аграрної політики і продовольства України підписало з провідними підприємствами-виробниками гречаної крупи 8 лютого. Згідно з підписаним сценарієи, відпускні для гурту ціни на гречану крупу повинні зафіксуватися на рівні не вище 12,6 грн./кг. «Загалом, дані заходи дадуть можливість сформувати роздрібну ціну на гречану крупу на рівні 13,90-14,00 грн./кг. В даний час у більшості торгових мереж гречана крупа вже знизилася в ціні з майже 20 грн./кг до 13,90-13,99 грн./кг. При цьому, за даними оперативного моніторингу цін, впродовж останнього тижня відпускні для гурту ціни в середньому по Україні знизилися з 12,15 до 10,82 грн./кг (на 11%)», – тішить любителів гречки Міністерство агрополітики і продовольства. Втім, рядові споживачі не завжди можуть перевірити відповідність кабмінівських розцінок - в багатьох столичних торгових мережах крупа гречана просто відсутня.
А щоб вже напевно уникнути повторення «гречаної» лихоманки, уряд пообіцяв, що Аграрний фонд законтрактує 20-25 тис. тонн гречки за форвардними контрактами. В аграрному відомстві країни вевнені, що це дозволить збільшити площі під цією культурою в поточному році майже вдвічі – до 300 тис. га. Проте, ми вже неодноразово були свідками, як грандіозні обіцянки уряду так і залишалися деклараціями, які ніхто навіть не планував виконувати. Сподіваємося, на цей раз він свої обіцянки виконає.
Чи перетвориться держава з аграрного глядача в аграрного політика?
У чому ж мораль цієї гречаної байки? У тому, що на місці гречки міг бути будь-який інший продукт, і немає ніяких гарантій, що в наступні роки це не повториться, тільки вже з дефіцитом рису, перловки, цукру, молока і т.д.
Хочеться запитати у головних аграріїв країни – куди ж ви дивилися і що робили, знаючи, що очікується дефіцит певної культури? Що ви зробили для того, аби після бою не махати кулаками з криками, що у всьому винні спекулянти? Навіть якщо є певна змова на ринку і присутнє бажання посередницьких структур заробити - в державі повинен бути адекватний за ефективністю механізм протидії. Причому, механізм, що працює на випередження, працює так, аби рядовий споживач не ставав фактично єдиною жертвою державно-корпоративної цінової війни. В ідеалі - до покупця біля полиць не повинен навіть докотитися відгомін цих "битв". Налагоджений механізм захисту громадянина від спекуляцій, неврожаїв, від "політики" та інших об`єктивних і суб`єктивних негараздів повинен спрацьовувати на випередження.
Поки ж саме бездіяльність і нездатність оперативно реагувати на виклики ринку призводить до «хвороби» запасатися про запас, знаючи, що поки уряд щось зробить, можна вже і з голоду померти (перебільшую, звичайно). Або, як мінімум, необґрунтовано переплатити на рівному місці енну суму.
«Я думаю, що цей сигнал, який відбувся цього року з гречкою, – це сигнал для того, щоб ми обов`язково мали прогнозні баланси, держава зобов`язана робити форвардні закупівлі тих видів сільськогосподарської продукції, яка є чутливою», - заявив головний аграрій країни, міністр аграрної політики і продовольства України Микола Присяжнюк.
Нарешті! Незважаючи на те, що "гречаний сигнал" - далеко не новина в цьому плані - пригадаємо хоч би недавні "цукрові", "бензинові" та інші сигнали. Але може хоч тепер держава з простого спостерігача за ситуацією в країні перетвориться на розумного, ефективного регулятора, а політика споглядання все-таки перетвориться на аграрну політику зі всіма витікаючими з цього поняття наслідками – розрахунками, балансами, стимулюванням, закупівлями, і т.д.
Або, щоб "аграрна політика" з`явилася не тільки в назві міністерства, необхідні "хлібні", "гречані", "цукрові" бунти?.. Або, може, "Гречка-2011" таки стане для уряду ефективними ліками проти всіх продуктових лихоманок...
Лілія Коваль (УНІАН)