Україні бракує прогнозованого і сприятливого регуляторного середовища для нормальної роботи виробників і виходу на зовнішні ринки. Таку думку УНІАН висловив професор департаменту епідеміології і громадського здоров'я Університету Луїзіани (США) доктор Саймон ШЕЙН.
"Перше, чого вам бракує, - це прогнозованою і сприятливою регуляторного середовища. Якщо ви хочете будувати країну, що прогодує весь світ, - то навіщо відразу вводити мита, які не дозволять цього зробити? Державна підтримка теж потрібна. Тому постачання яйця чи інших білкових продуктів у такі країни як Ірак або Сирія, - дуже сильно залежать від точки зору перших осіб, від їх домовленостей або навіть рукостискань. Якщо компанія сама проб'ється до такої країни, де особисте знайомство і особисті гарантії є єдиною запорукою успіху бізнесу, - це буде подвійна перемога", - вважає експерт.
При цьому, на його думку, в українських виробників яєць і яєчних продуктів хороші перспективи, оскільки потреба у білку тваринного походження (яйце, м'ясо бройлерів, свинина) впродовж наступних п'яти років залежатиме від попиту, пов'язаного зі збільшенням прибутків жителів Азії. "Не лише тому, що в цьому регіоні найбільша концентрація населення, але і тому, що тут найактивніше на планеті формується середній клас - люди, які хочуть споживати якіснішу їжу, готові більше платити за це. Переважно завдяки цьому попиту до 2020 року споживання м'яса у світі, за прогнозами Всесвітньої продовольчої організації (FAO), зросте до 300 млн. тонн, споживання молока - до 700 млн. тонн, а потреба в яйці збільшиться до понад 71 млн. тонн на рік. Це приблизно на 15-20% більше, ніж зараз", - сказав С. ШЕЙН.
На думку фахівця, для подальшої експансії України на світові ринки не існує ніяких унікальних або специфічних обмежень, окрім транспортної інфраструктури. "Чинники, які підвищать конкурентоспроможність галузі виробництва яйця - ця наявність зернових і рослинних білків для підтримки конкурентоздатних цін, співпраця з урядом щодо раціональних і науково-обгрунтованих програм боротьби із захворюваннями, державна підтримка для просування експорту, єдині стандарти якості і безпеки продукції для підтримки сприятливого іміджу яєчної галузі і її продукції на експортних ринках. Такі чинники, як захворювання, екстремальні погодні явища, державне регулювання є загальними для усіх країн-виробників", - сказав експерт.
Оцінюючи об'єм інвестицій у цю галузь, який Україна могла б залучили, С. ШЕЙН повідомив, що сучасне виробництво яйця в ефективних промислових масштабах дійсно вимагає значних інвестицій в земельні ділянки, будівлі споруди і устаткування для виробництва кормів, виробництво яєць, упаковки, переробки і розподілу. При цьому, це можуть бути як ресурси самої компанії, так і орендовані, наприклад, у держави. "Якщо ми говоримо про подвоєння обсягу виробництва, то, як мінімум потрібно вкласти в це близько 1 млрд. дол. Найбільш мотивованим інвестором, очевидно, могли б бути великі споживачі протеїнових продуктів. Я б радив звернути увагу на провідних імпортерів яйця - Німеччину, Нідерланди, Францію, Гонконг, Ірак, Сінгапур, Сполучене Королівство, Об'єднані Арабські Емірати. І якщо європейські країни навряд чи допустять найближчим часом на свої ринки іноземних виробників, навіть якщо це будуть європейські кошти, проінвестовані в Україну, то в Східній Азії цілком можливо знайти тих, хто готовий вкладати гроші в українське село" - сказав фахівець, додавши, що великі виробники, такі як "Авангард", повинні мати можливості для залучення іноземних інвестицій, оскільки подальший технологічний розвиток і підвищення ефективності аграрного виробництва без таких інвестицій не можливі.