Капітан 1-го рангу запасу ВМС України Андрій Риженко в інтерв’ю УНІАН розповів про війну на морі, результати операції з блокування Криму та чи можливе розблокування "морського коридору" силою.
Літо цьогоріч ознаменувалося посиленням протистояння між Україною та Росією на морі. Зокрема, у липні Сили безпілотних систем ЗСУ у співпраці з іншими підрозділами Сил оборони розпочали операцію під назвою "МоЛоЧКа" (Москва Ляже Через Крим), головна мета якої – руйнування морської логістики РФ в Азовському та Чорному морях, знекровлення південного угруповання російських військ та ізоляція тимчасово окупованого Криму. У відповідь на це Росія одразу ж посилила атаки на порти Великої Одеси та цивільні іноземні судна з метою заблокувати найважливішу торговельну артерію України – так званий морський коридор, який функціонує з серпня 2023 року.
В результаті ударів його робота майже повністю припинилася. Хоча офіційно порти не закриті, більшість судновласників через небезпеку бояться здійснювати рейси. Це особливо болюче для економіки України, адже унеможливлює експорт морським шляхом нового врожаю зернових, а відповідно надходження до країни валютної виручки.
Однак Сили оборони відповіли Росії тим самим – 12 серпня завдали масштабного комбінованого удару по "зернових воротах" ворога у Чорному морі – порту Новоросійськ, який зараз також є гаванню для кораблів ЧФ РФ. Це паралізувало експорт російського зерна й нафти через Чорноморський басейн (і додатково спричинило пошкодження двох фрегатів-носіїв ракет "Калібр").
Капітан 1-го рангу запасу ВМС ЗСУ, директор з питань трансформації американської військової консалтингової компанії "Соната" Андрій Риженко поділився думками про боротьбу України з РФ у Чорному морі.
Пане Андрію, чи був очікуваним такий жорстокий тиск росіян на "морський коридор", таке потужне посилення атак на Одесу та Одеську область?
Блокування судноплавства із портів України було основною метою РФ із самого початку широкомасштабної агресії. Саме на цьому Росія фокусувалася одразу, й наше щастя, що у ворога просто на все одночасно не вистачає сил та засобів. За цей період часу, з 2022 року, у нас з’явилися певні спроможності, ракети, дрони... Тому противнику зараз повністю заблокувати судноплавство хоча й можливо, але досить складно.
Щодо подій на Одещині, подібні дії ворога зазвичай з чимось пов’язані. Пам’ятаєте, як торік у листопаді ми почали бити по суднах "тіньового флоту" РФ? Тоді це мало великий резонанс, у тому числі медійний, й негативне ставлення до війни росіян все більше набирало обертів. Кремлівському диктатору Володимиру Путіну потрібно було якось відповісти.
Нагадаю, він ще тоді погрожував ударами по Одесі, також з’явилися інформаційні вкиди про висадку десанту. Зрозуміло, що то були нереальні чутки – десант висаджувати вже немає з чого. Ті одиниці десантних кораблів, які в них залишилися, сюди просто не дійдуть – Сили оборони знищать їх ще по дорозі...
Вже цьогоріч розпочалася операція "МоЛоЧКа" з блокади Криму, яка має для нас стратегічне значення. Загалом, так чи інакше, всі ці події між собою пов’язані. Тому так – тиск на Одесу був очікуваним.
Як би ви охарактеризували нинішнє протистояння України та Росії у Чорному морі та його наслідки?
Зараз у Чорному морі дуже обмежене судноплавство для нас, для наших портів. Така ж ситуація з судноплавством для Росії. І оця "сіра зона", у межах якої можуть завдаватися удари – що нами, що противником - дуже велика. Вона фактично – від устя Дунаю до Новоросійська. І режим такої стагнації лише посилюється.
Нещодавно президент Володимир Зеленський заявив, що повного блокування українського "морського коридору" немає – кілька суден на день заходять та виходять з портів Великої Одеси…
Річ у тім, що Україна офіційно порти не закривала. Й так – деякі судна з портів Великої Одеси виходять. Наскільки мені відомо, у перші два тижні серпня, попри російські удари, навігація "морським коридором" була. Зокрема, перевезено 600 тисяч тонн вантажів – фактично, лише третину від обсягу за аналогічний період минулого року.
Треба розуміти, що власники суден побоюються працювати у таких ризикованих умовах. Зараз через загрозу серйозно підвищилася ставка страхового збору: за семиденний похід судна вона складає від 0,5 до 1 відсотка вартості самого судна. Це висока страхова ставка. Водночас щось аналогічне відбувається в порту Новоросійська – там також значно підняли ставки через наші удари... Як наслідок, багато країн, які імпортують зерно з України та Росії, припинили це робити через блокування портів. Серед них навіть Туреччина.
Чи можна цю ситуацію назвати такою, що зайшла у глухий кут?
Можу сказати, що ситуація реально складна. Водночас приватний бізнес – іноземний та наш – якось намагається адаптуватися до загроз. Наприклад, через російські атаки на Одещину зупинила морську лінію компанія Maersk (данська компанія, найбільший оператор контейнерних перевезень у світі, – УНІАН). Зараз вона оголосила, що тимчасово транспортує з України сільськогосподарські вантажі суходолом до румунської Констанци...
Є невелике сподівання на транспортування Дунаєм. Однак цим шляхом неможливо перевезти таку кількість вантажів, яку забезпечує Чорне море. До того ж влітку річка значно зміліла… Загалом треба шукати якісь варіанти.
Також на Україну тисне й американський бізнес. Річ у тім, що ми б’ємо по території противника, де серед інших вантажів присутні казахські нафтопродукти, що йдуть на експорт… У них є зацікавленість американських комерсантів.
Останнім часом ситуація склалась так, що удари були по суднах під різними прапорами. Це стосується як портів України, так і портів Російської Федерації.
Раніше експерти казали, що росіяни під час ударів по Одеській затоці намагаються не чіпати, наприклад, китайські та турецькі судна. Однак зараз гатять по "цілях", незалежно від прапора…
Вони запускають дрони по всьому, що прямує на вихід з торговельних портів Великої Одеси – "Чорноморська", "Південного" та Одеського порту. Думаю, вони не замислюються над тим, яке саме судно там перебуває. Й останнім часом, дійсно, було багато ударів, у тому числі по турецьких суднах. Всі цілі ворога – саме іноземні цивільні комерційні судна. Адже відомо, що таких українських суден практично немає – ще у 90-х роках минулого століття їх усі розпродали, роздали, утилізували… Це теж велика наша проблема, бо йдеться про прибутковий бізнес – завжди знайдуться компанії, які транспортуватимуть вантажі.
Однак, повторюсь: зараз через російську агресію ця галузь стала дуже небезпечною та неприбутковою. Якщо раніше окупанти гатили балістикою по українських портах та казали, що там нібито судна, якими перевозять зброю, то тепер обрали іншу тактику – полюють безпілотниками на цивільні суховантажі, які перебувають на рейді або йдуть морським коридором.
Зазвичай удари завдаються по надбудові судна, де розташовані рубка, каюти. Судно втрачає хід, гинуть чи отримують поранення моряки… Один з жахливих прикладів – суховантаж з кукурудзою, який росіяни атакували ракетами Х-22. Він потім затонув (суховантаж GOLDEN LEO, на борту якого через ракетний удар загинули дев’ять моряків – громадяни Сирії та Індії і український лоцман, – УНІАН).
По суховантажу GOLDEN LEO спочатку вдарили ракетами, а за кілька днів – безпілотниками. Це призвело до його затоплення. На момент другої атаки судно вже не виконувало будь-яких завдань – рейс було перервано, моряки, що вціліли, були евакуйовані. Навіщо росіяни затопили це судно?
Вони – ідіоти! Розумієте?! Тупі ідіоти! Їм було поставлене завдання за таким же принципом, як у часи робітничо-селянської Червоної армії: все, що рухається – гатити. Як Путін їм казав: "Мочити у сортирі". Й ідіоти виконують завдання. От, є у них, наприклад, 30-50 дронів, і вони їх запускають. Щось побачили – вогонь! А потім вже розбираються, що саме "замочили"… Розумієте, це взагалі така стара радянська, азійська філософія ведення будь-якого бізнесу чи війни – спочатку зробити, а потім розбиратись.
На вашу думку, чи можливо розблокувати "морський коридор" військовими засобами?
Можна, але не ударом в лоб. Хоча, й це можливо. Можна сказати партнерам, типу: нам потрібно п’ять установок Patriot та есмінець типу американського "Арлі Берк" (Arleigh Burke) з "Томагавками"… Деякі експерти, політики у нас полюбляють робити подібні заяви. Тобто, так, фізично таке розблокування можливе, але вартуватиме стільки, що суми перекриють витрати США у війні з Іраном (посміхається). Іншими словами, в Україні просто немає такого ресурсу.
Що робити зараз? Треба підсилювати контроль над "морським коридором". Необхідно завдавати ударів по місцях, звідки росіяни запускають дрони, ракети. Й такі атаки ЗСУ здійснюють. Так, нещодавно був удар ВМС України по комплексу "Бастіон" в Криму...
Як варіант, можливе створення ППО морського базування з перехоплювачами, які стартуватимуть з борту наших "Магур". Відомо, що наші зенітні дрони-перехоплювачі мають меншу швидкість, ніж російські реактивні безпілотники, але технології можна розвивати. Аналогічно – треба вдосконалювати РЕБи...
Знаю, що відповідні заходи наші військові здійснюють, але потрібно не просто встигати за противником, а випереджати його. Адже зрозуміло, шо на кожен наш новий удар, ворог створюватиме протидію. На жаль, у нього в окремих галузях набагато більший потенціал, ніж у нас. Так, якщо брати співвідношення сил на морі, зараз воно 4 до 1 – потенціал Чорноморського флоту РФ до того, що є у нас.
Росія зараз запускає "Калібри" по Україні з бухти Новоросійська, з кораблів, які раніше забрала з Криму через небезпеку… Що нам дало відведення ракетоносіїв з Криму, якщо запуски все одно відбуваються?
Кілька років тому після низки успішних ударів по російських кораблях, ворог намагався адаптуватися в Криму. Там поставили дуже серйозні захисні споруди, підтягнули ППО, але це не допомогло. Так, у 2024 році в окупованому Севастополі прямо в бухті був уражений ракетами ATACMS новітній корвет "Циклон" – на той час останній носій "Калібрів" на півострові. Потім, після того, як прямо в доках були знищені десантний корабель та підводний човен "Ростов-на-Дону", росіяни ухвалили рішення про те, що звідти треба забиратися. Вони перетягнули ракетоносії до Новоросійська, однак застосовують їх зараз нечасто – "Калібри" дуже добре перехоплюються певними нашими системами. Збиваються фактично відсотків 85-90, іноді навіть 100.
Але, відверто кажучи, краще було б ці ракетоносії знищити... От, 12 серпня був завданий удар по Новоросійську – знов пошкоджені два фрегати, але це не означає, що їх більше немає. Думаю, через деякий час – кілька тижнів, місяців – росіяни знову їх відремонтують.
Чи доведеться їм ремонтувати фрегати у Севастополі, де, як відомо, розташована основна ремонтна база Чорноморського флоту РФ?
Необов’язково. Вони мають багато ремонтних баз, у тому числі в Керчі, Новоросійську... У них у будь-якому порту, як правило, є судноремонтне підприємство. Новоросійськ – дуже великий порт, обсяг його перевалки складає 150 млн тонн… У Керчі є суднобудівна компанія – "Залив", яка будує новітні десантні кораблі, ракетні корвети типу "Каракурт".
Єдина серйозна проблема у росіян може бути із запасними частинами, бо багато чого завозилося з-за кордону.
В операції, під час якої було уражено два фрегати, брали участь різні підрозділи Сил оборони – ВМС, ГУР, СБУ тощо. Що дає така кооперація?
Раніше різним підрозділам Сил оборони України не вистачало взаємодії. Наприклад, ставалося так, що вранці по Кримському мосту відпрацьовувало ГУР, а в обід – СБУ… Зараз йде "робота над помилками". Зокрема, операція, про яку ви кажете, була добре скоординованою. Наскільки мені відомо, тут мав місце фактор конвергенції – застосовані системи радіоелектронної протидії та серйозна система розвідки. Адже прорвати систему контр-ППО Новоросійська не так-то просто – це один із об'єктів РФ, який найбільше охороняється. Так само як і Севастополь, Кримський міст. Новоросійськ – фактично, економічне серце Чорного моря для Росії.
Міністр оборони України Євгеній Хмара пообіцяв "вимкнути воєнну машину РФ", зокрема флот. Чи реально лишити Росію останньої гавані на Чорному морі – Новоросійська?
Не знаю, що саме мав на увазі генерал Хмара... Єдине, що можу зазначити: удар 12 серпня по Новоросійську був досить потужним – росіяни тоді дуже серйозно насторожилися. То був скоординований комбінований удар: ракетами "Нептун", дрон-ракетами "Паляниця", морськими дронами. Це, дійсно, – серйозний сигнал для противника.
Однак, я не думаю, що росіяни залишать Чорне море – це означатиме для них у всіх сенсах поразку. Та й наші можливості завдавати таких ударів не безмежні. Хоча, якщо порівнювати ситуацію із 2022 роком, то вона дійсно змінилася.
Що б я протиставив ворогу? Подумав би, що нам дає успіх у впливі на противника. От, ми будуємо зараз два корвети у Туреччині. Чи це наблизить наш успіх? Ні! Як тільки ці кораблі зайдуть до територіальних вод України, Росія їх знищить прямо у наших портах.
Тобто, треба аналізувати, що саме, які спроможності нам дають успіх та розвивати ці напрямки.
Які сили наразі залишаються у росіян в Криму?
Там розташоване серйозне угруповання Чорноморського флоту РФ - частина новітніх кораблів якого виведена, а інша, в основному, старі, залишається. Їх багато, переважно, це судна забезпечення. Також в Криму зараз дислокується російська авіація, основні аеродроми – Бельбек, Новофедорівка, Гвардійське, Кіровське... Саме звідти, з морського напрямку, російські літаки завдають ударів по наших позиціях та цивільних на не окупованих територіях півдня України – Херсонщині, Запоріжжю, Одещині тощо. Також в АРК розгорнуті стартові позиції "Шахедів", ракетні позиції, комплекси "Бастіон" та "БАЛ".
Російська система ППО на півострові досить розвинена, зокрема, там є щонайменше шість дивізіонів С-400. Росіяни туди стягують захист, який тільки можуть, адже Крим для них – пріоритетний регіон, на який коштів Москва ніколи не шкодувала. Я сам із Севастополя й добре пам’ятаю, що так було завжди – з часів розміщення ЧФ у Криму. До 2014 року російські моряки там аж ніяк не бідували. Зарплатня у них була у 4-6 разів вища за нашу. Місцеві жителі вважали їх майже арабськими шейхами. У кримських газетах навіть розміщували оголошення на кшталт: "Молода жінка познайомиться з офіцером Чорноморського флоту…" (сміється).
На півострові вони лікували своїх солдатів – особовий склад, який був для них генератором військової сили… Не знаю, скільки зараз там перебуває їхніх військових, але в радянські часи було понад 100 тисяч, напередодні окупації АРК – близько 30 тисяч… На півострові вони ремонтували свою пошкоджену техніку, яку вже під час широкомасштабної війни постачали Кримським мостом на південь України...
До речі, як вважаєте, чи припинить колись Кримський міст своє існування?
Кримський міст – серйозна конструкція, для знищення якої треба сотні тонн вибухівки, причому правильно закладеної… Чи він впаде? Можливо, краще розглянути іншу ідею – не руйнацію цієї споруди, на що потрібно дуже багато ресурсів, а певні заходи, через які вона просто не зможе існувати як військова логістика.
Думаю, у Силах безпеки та оборони України аналізують ситуацію й проробляють можливості нейтралізації цієї артерії. Станом на зараз лише можу констатувати, що Кримський міст росіяни ретельно охороняють, хоча й мають там великі проблеми. Водночас у нас поки немає сил для його повного перекриття.
Нещодавно з’явилась інформація про обвал частини Чонгарського мосту. Як швидко ворог зможе його відновити?
Чонгарський міст – одна тисячна Кримського мосту. Він теж важливий для росіян, але невеликий. По ньому було завдано удару, він серйозно пошкоджений, але, на жаль, противник має відповідні інженерні спроможності, які допоможуть відновити Чонгарський міст чи прокласти альтернативний шлях.
Тому Сили оборони постійно ведуть дорозвідку та завдають повторних ударів.
Чи відомо, що зараз відбувається на "вишках Бойка"?
Вони, можна сказати, фізично не належать, ані нам, ані РФ. Якщо ми прийдемо у цей район, вдарить Росія, якщо прийдуть окупанти – вдаримо ми... Взагалі зараз більшість захоплених територій на Чорному морі – "сіра зона".
Україна контролює більш-менш невелику ділянку від Одеси до острова Зміїний. Й то, останнім часом, як показує ситуація з "морським коридором", – не дуже добре... Тобто, є певний захист, але його не вистачає, що й призводить до того, що судноплавство дуже серйозно обмежене – рівень загрози такий високий, що бізнес не погоджується сюди йти.
Після ударів по портах Великої Одеси в Україні прозвучали заклики щодо блокування Росії у Балтійському морі. На вашу думку, нам це під силу?
Балтійське море дуже важливе для них. Саме з портів "Усть-Луга" та "Приморськ" постачається десь дві третини російської нафти. Чи можемо ми впливати на блокування? Так, можемо. Але там є, кому блокувати – на Балтійському морі співвідношення бойових сил НАТО та Росії складає десь 12:1 на користь Альянсу. Адже на тому узбережжі розташовані десять країн: РФ та дев’ять держав, які входять до Альянсу. За бажання, вони легко заблокують Росію, бо у кожній країні НАТО є дуже серйозний "зуб" на Москву.
Нагадаю, там значно посилилась боротьба із "тіньовим флотом". Якщо раніше були тільки погрози, затримки, то зараз – вже конфіскація суден, реалізація, навіть передача Україні. Навіть поодинокі, такі випадки дуже серйозно впливатимуть на бізнесменів, які замислюватимуться над тим, чи працювати їм там...
Зі свого боку Україна може поділитися із західними партнерами досвідом боротьби з РФ на Чорному морі – розповісти, які у неї є проблеми у цьому плані. А те, що західні країни знайдуть технологічне рішення щодо блокування РФ у Балтійському морі, можна не сумніватися. Свого часу я служив в НАТО, займався оцінкою бойової готовності кораблів та бачив, який просунутий радіозв’язок мають, наприклад, фінські тральщики…
Нам краще треба сконцентруватися на тому, щоб якось зробити безпечним цей невеликий "канал" Одеса – Зміїний, прикрити Одесу. Тому що ситуація з півднем – Одесою, Миколаєвом, Ізмаїлом – складна.
Ворог завдає ударів і по дунайських портах, що на півдні Одещини, по мостах в Маяках, Затоці... Яку мету він переслідує?
Вони розуміють, що Одеса, "Чорноморськ", "Південний" – це єдиний логістичний хаб. Тому б’ють по всіх шляхах підходу до цього хабу – по Затоці, Маяках… Нещодавно розбомбили міст у Паланці – шлях з Молдовою. Також ворог знає, що Дунаєм збільшено перевезення десь у п’ять разів – от і гатять по дунайських портах. Тобто б’ють комплексно, що насправді дуже нескладно зробити - противник цим користується. Крім того, наскільки розумію, у нього в цьому регіоні багато інформаторів – займатися цим питанням повинні відповідні українські спецслужби.
Як ви оцінюєте операцію Сил безпілотних систем України щодо блокування Криму під назвою "МоЛоЧКа"?
Не виключаю, що було якесь політичне бачення, якась домовленість про те, що нібито Росія під тиском санкцій (чи ще чогось) погодиться на перемовини. Для цього, як я розумію, Україні були потрібні якісь козирі. До речі, "козир" у перекладі на англійську буде "трамп" (trump). Так от, нам були потрібні "трампи" для пана Трампа (сміється).
Водночас зазначу: мені, як військовому, здається дивним, що звіти про успіхи "МоЛоЧКи" потрапляли у щоденні зведення. На мій погляд, деякі операції потребують тиші. Наприклад, коли починалася Курська операція, ніякого піару навколо неї не було. Вже потім було озвучено, що ідея входу на Курщину була у тому, щоб противник зняв частину своїх підрозділів з Донбасу. Й це спрацювало – 70 тисяч російських солдатів було передислоковано у Курську область. А тут – тільки-но почали "МоЛоЧКу" й одразу "понеслося"…
Хоча, так, вона мала тактичний успіх. Операційно ми Крим фактично заблокували. Але треба дивитися, що це дало нам? Адже ми отримали фактично "заблоковану" Одесу.
Звичайно, я не маю на увазі, що блокування Криму не потрібно. Наші мідл-страйки, які пробиваються вглиб на 200-300 км, значно погіршили ворогу життя... Росії тримати зараз Приазов’я, Крим дуже складно. Так, це успішна тактична операція, яка мала для нас оперативний позитивний ефект. Але треба якось більше прораховувати… Бо якщо десь маєш перевагу – концентруєш сили, ресурс, в іншому можна отримати проблеми. Іноді успіх базується на тиші. Повторюсь, є й негативні наслідки, які ми зараз бачимо в Одесі.
Бензин в Криму вже з’явився. Він є на заправках, черг немає. Однак його вартість вища, ніж в Європі. У Німеччині це 2,2 євро, у Польщі нижче – близько 2 євро, а у Криму – 235 рублів, що в еквіваленті близько 2,5 євро за літр. Іншими словами, коли проводиш навіть успішні тактичні операції як, наприклад, блокада Криму, треба враховувати, що ворог адаптуватиметься до нових викликів та реагуватиме на них.
Оскільки ми почали активно працювати по логістиці росіян у прифронтових територіях, то у нас ускладнилась ситуація у Сумах, Харкові, бо противник теж дивиться та копіює наші дії. Ми приносимо ідеї, чомусь показуємо їх навіть по телебаченню, а росіяни їх копіюють та адаптують під власні інтереси. Так, російські безпілотники перерізають нашу військову логістику, кошмарять Сумщину... Я був там близько місяця тому – ворог дронами пошкодив усі АЗС, працюють лише окремі автозаправки. Схожа ситуація на Харківщині.
РФ заявила про перше виведення в море атомної субмарини "Хабаровськ", яка може нести торпеди "Посейдон". Чи становить це небезпеку для України?
"Посейдон" створювали ще за радянських часів як величезну торпеду, яка нібито була спроможна дістатися США, щоб вибухнути та все знищити (посміхається). Зараз її певним чином доопрацювали – в Російській Федерації реанімують багато таких архівних проєктів... Відверто кажучи, не знаю, що вони робитимуть із цим 100-тонним "Посейдоном", адже у НАТО є системи відстежування підводних цілей, що значно ускладнює життя росіянам... Україні "Посейдон" не загрожує взагалі: такий величезний підводний човен у Чорне море не зайде.
Скільки, на вашу думку, ще може тривати війна, яку РФ розв’язала проти України?
Не хотілось би робити пусті припущення, адже у 2022-му вже були прогнози, що Росія воюватиме тільки рік, але ось, як вийшло, на жаль... Коли є шалені кошти, керівники особливо авторитарних країн втрачають розум, їм на думку приходять навіжені ідеї. Як Путіну після 2005 року – "збирати землі руські".
Сподіваюсь, що, у тому числі, спрацюють історичні важелі – логістика та економічний аспект завжди були проблемами для Російської імперії, для СРСР. Думаю, якщо Росія втратить ресурс для ведення війни, то буде змушена її зупинити. Над цим, в принципі, працюють багато країн, але нам не вистачає американського впливу. Якби політика США була б більш прозахідною, це б прискорило завершення війни... Люди, з якими я спілкуюсь, пов’язують це з приходом нового президента США. Бо, на жаль, фокус Дональда Трампа зараз сконцентрований не на Україні, а на Ірані. Риси його керівництва нагадують мені іноді радянського лідера Микиту Хрущова, який особисто рятував кораблі під час Карибської кризи (тоді кораблі ВМС США заблокували багато торговельних радянських суден, які йшли до Куби, – УНІАН). Така "хвороба" спостерігається у деяких президентів, які вважають себе великими експертами у військовій галузі, хоча насправді нічого в цьому не розуміють...
Хоча, якщо пакет санкцій Ліндсі Грема спрацює, то Росії буде дуже важко, у неї буде не більше 4-6 місяців на підтримання відповідного рівня фінансування війни.
Вважаєте, що Росію може зупинити дефіцит коштів?
Сподіваюсь, що так… Все більше й більше голосів навіть в самій Росії закликають зупинити так звану СВО. Так, головний економіст російського державного "Внєшекономбанку" сказав, що війну на економічне виснаження Росія не витримає, бо Україна отримує від Європи допомогу, а Росія – ні ("Внєшекономбанк" звільнив головного економіста Андрія Клепача після того, як його висловлювання потрапили у ЗМІ, – УНІАН).
Однак зараз грошей ворогу вистачає. Він має 169 млрд доларів на рік для ведення війни проти України. Для порівняння: у нас – 60 млрд, з яких фактично 90 відсотків надходить від партнерів. Тому треба зробити так, щоб окупантів коштів позбавити.
Лариса Козова