В залежності від категорії товару, на полицях магазинів може бути до 30% підроблених продуктів. Контролю з боку держави недостатньо, кажуть експерти. УНІАН з’ясував, на що слід звертати особливу увагу для безпечних закупів.
Покупці в Україні дедалі частіше стикаються з випадками підробок або фальсифікації харчової продукції. Обидва слова характеризують ситуацію, коли клієнта ошукали – а виробник чи продавець, відповідно, незаконно примножили свої статки.
На вході шахраї умисно змінили склад, властивості (фальсифікат) або маркування (підробка) товару задля наживи. На виході – покупець має на руках товар гіршої якості або іншого походження, ніж заявлено.
І одна справа – заплатити гроші і не отримати бажаний результат. Але харчове шахрайство ставить під загрозу в тому числі здоров’я споживача. Тож варто бути насторожі і знати, як вберегти себе. УНІАН звернувся за порадами до експертів – проте легкої розмови не вийшло.
За даними директора Союзу споживачів України Максима Несміянова, найбільше підроблюють в Україні дві групи товарів – молочну продукцію та ковбасні вироби.
"Масово у нас підробляють саме молочку – сметану, сири кисломолочні, сири тверді. Також ковбасні вироби – оці дві групи товарів найбільше", – каже він в розмові з УНІАН.
Несміянов та його команда займаються перевірками харчових товарів на якість та публікують отримані результати. Відвідують з такою метою вони переважно маленькі крамнички, де значно вища ймовірність знайти неякісний товар, ніж у великих іменитих мережах. Він зазначає, що зазвичай робить лише поверхневі перевірки – проте і цього вистачає, аби виявити підробку.
"Потрібно здавати продукт в лабораторію, а це дуже дорого. Наприклад, перевірка на білок (скільки його міститься в конкретному товарі, – УНІАН) – один зразок коштує 800 гривень. Ти не зрозумієш походження білка – він тваринний чи рослинний. А більш глибока перевірка коштує 3 000 гривень", – пояснює Несміянов.
Більшість неякісних товарів-підробок виготовляють в Україні на дрібних та середніх виробництвах.
"Вони склад міняють: молочний на рослинний, якщо це масло або сир. Ковбасу не вищого гатунку, а першого роблять. Тобто менше м'яса, більше різних добавок. Все це продається під виглядом найнатуральнішої, найсвіжішої продукції" – розповідає експерт з питань захисту прав споживачів.
В залежності від категорії товару, в Україні може бути до 30% підроблених продуктів, каже Несміянов.
"Може бути все підряд, все це треба перевіряти. От ми хліб перевірили. У нас глибина перевірок невелика – ми ж громадська організація, ми самі собі щось перевіряємо. Ми навіть повністю не можемо ковбасу перевірити. А знайти можна багато чого", - продовжує фахівець.
Окремо він звертає увагу на морозиво.
"Великі виробники – ок, а маленьких перевірили – вони фальсифікують. Як порахувати відсоток? Була в нас історія, що я сметану перевірив, і уся сметана із п'яти зразків вийшла або підробка, або фальсифікат, або незрозуміло що. Але це не показник, що 100% сметани в Україні підроблено", – пояснює Несміянов.
Підробка продуктів – не тільки українське ноу-хау. Це велика проблема в усьому світі, каже УНІАН заступниця генеральної директорки Асоціації виробників молока Олена Жупінас. За її словами, підробляють і оливкову олію, і багато інших продуктів.
Так, оливкову олію часто розбавляють більш дешевою соняшниковою, ріпаковою або пальмовою. В дорогі бренди спиртного, наприклад, додають дешевий етиловий спирт з ароматизаторами та барвниками. А "секретний інгредієнт" у вершковому маслі, сирах та сметані – тугоплавкі рослинні жири, зокрема пальмова олія. Подібні трюки дозволяють виробникові (нечесному) чимало зекономити на собівартості і збільшити власний прибуток.
"Якщо говорити про фальсифікацію, то в Україні найчастіше фальсифікують сир, масло і сметану. Споживач має бути просто більш уважним, тому що дуже часто маленькими буквами на етикетці написано, що це, наприклад, не сир твердий, а сирний продукт. Або що це не масло, а продукт вершково-рослинний – або так само не сметана, а сметанний продукт", – каже Жупінас.
Щоб зменшити потенційні ризики, при купівлі товару слід завжди дивитися на етикетку. По-перше, інформація про товар має міститися українською мовою – з повним переліком інгредієнтів, датою виготовлення, умовами зберігання. По-друге, має бути вказана юридична особа, до якої можна висунути претензії у випадку отруєння.
Втім, Несміянов каже, що і такої пильності недостатньо – без лабораторного аналізу до кінця не можна бути впевненим, що саме ти купуєш.
"Маркуванням українською мовою вже нікого не здивуєш. Зараз вже і під польську продукцію велика кількість підробок в Україні. Іноді працюють народні методи – якщо, наприклад, молочну продукцію перевіряти через гарячу воду. Але загалом ніяк не визначити несправжність товару", – констатує експерт.
З іншого боку, перевіряти їжу на якість перед вживанням – теж не варіант, зважаючи на високу вартість таких тестів.
"Ковбаса коштує, умовно, підробна до 300 гривень за кілограм. Ти купив пів кіло і за 800 гривень несеш на перевірку – і це тільки перевірка на білок", – нагадує Несміянов.
Тож покупець має звертати увагу і на інші фактори – в першу чергу, на ціну. Приваблива ціна може засліпити споживача, і він вполює дешевий продукт, навіть не замислюючись про ризики. Але наднизький прайс повинен, навпаки, насторожити клієнта.
"Якщо ковбасні вироби – вони мають коштувати умовно від 300 з копійками гривень за кілограм. Якщо молочка – то вона не може бути дешевою. Умовно, сметана, яка продається 350 грамів за менше ніж 50 гривень - вже для мене під питанням. Тільки якщо це якась велика акція. От зараз ми перевіряли сметану – 48 гривень за 350 грамів у великій мережі – підробка, 97% – немолочні жири", – свідчить Несміянов.
Другий важливий фактор – місце покупки. Слід довіряти перевіреним джерелам та продавцям. Ринки чудово підходять для сезонної лохини чи огірків – але не обов’язково для молочки.
"На ринках у вас шансів придбати неякісний товар набагато більше – в рази, будемо чесні. В мережах менше – там вони якщо і допускають таких виробників, то невелику кількість", – каже нам Несміянов.
"Якщо ви купуєте, наприклад, вершкове масло – його варто купувати відомих марок. І не десь на базарі на розкладці", – підтверджує Жупінас.
З іншого боку, навіть гонитва за відомими брендами може зіграти з покупцем злий жарт. Особливо кмітливі ділки мімікрують під такі виробництва – навіть якщо їх вже немає фізично.
"Вони можуть використовувати символіку знищених підприємств на Сході – наприклад, на Луганщині. Таке підприємство може і існувати по документам. В покупця завищені очікування, що це високоякісна продукція від відомого виробника. А по факту це біс знає що і збоку бантик. Це фальсифікат. Це може бути підробка, якщо під знищеного виробника це роблять. Я бачив невелику кількість такого товару в невеликих магазинах. Казати, що це масова історія, я не можу", – повідомляє Несміянов.
Як бачимо, універсального рецепту проти харчових підробок не існує. Є перелік факторів, на які слід звертати увагу і оцінювати буквально кожну потенційно небезпечну покупку.
"Споживачеві варто піклуватися про власну безпеку, і тоді він буде впевнений, коли купує товар", – радить Жупінас.
Щоб покупець міг себе убезпечити і купував продукти без ризику натрапити на підробку, їхню якість має контролювати держава. Так вважає Несміянов.
"Для цього є держава – державні органи, які отримують гроші і проводять платні перевірки в державних лабораторіях. Якщо був би запит від держави на перевірки, щоб зробити ринок більш прозорим – вони б це зробили. Держава для того й збирає податки. Навіщо тоді сплачувати з кожної покупки податки, якщо вона нічого не хоче робити? Вона тільки збирає", – задається риторичним питанням експерт.
Несміянов додає, що контролюючі органи страждають на кадровий голод.
"Там такі заробітні плати, що люди, експерти йдуть. Я навіть не знаю, хто займається цією сферою, тому що вони і не займаються по факту", – констатує Несміянов.
Дефіцит кадрів в Україні відчувається в усіх сферах. Проте на окремих посадах на державній службі – звісно, якщо не брати хабарів – він особливо сильний. Висококваліфікованим працівникам не обов’язково навіть мігрувати до Європи – вони можуть йти працювати в бізнес.
"Навіщо фахівцю з десятирічним досвідом заробляти в Києві 15-20 тисяч гривень, якщо він може заробляти від 40 тисяч? Просто для порівняння, пропозиція без досвіду, фактично студенту – 30 тисяч гривень у магазинах для перевірки системи НАССР (система Hazard Analysis and Critical Control Points, що має запобігати продажу зіпсованих, неякісних або небезпечних товарів, – УНІАН). І не можуть знайти. А тут держава хоче знайти з досвідом від 15 до 20 тисяч – це неможливо", – вважає Несміянов.
Олена Жупінас нагадує важливу деталь: в Україні частково діє постанова Кабміну №303 від 13 березня 2022 року. Згідно з нею, під час воєнного стану контролюючі органи масово не перевіряють виробників та продавців на предмет якості та безпечності товарів – хоча відповідальність за продаж неякісної продукції залишається чинною.
"На жаль, мораторій на перевірки негативно впливає на ситуацію, тому що контролю немає. Останнім часом бачили інформацію про те, що практично все масло, марковане як польське, виявилося з рослинними жирами, окрім однієї торговельної марки. Це саме стосується як сиру Гауда, так і сиру Брі відомих польських марок. На жаль, ситуація з мораторієм є викликом для наших контролюючих органів", – каже Жупінас.
Вже з жовтня цього року в Україні знову почнуть діяти повні вимоги до маркування харчових продуктів і кормів – тимчасове послаблення, діяло з початку повномасштабного вторгнення, втратить чинність. Проте Несміянов зберігає скептицизм – він не вважає, що з осені покупцям буде простіше захиститися від неякісного товару.
"Контролю немає, нічого не вплине. Вони так роблять, якщо ви подивитесь, раз на рік. Щось таке гучне випускається на ринок по законодавству – а по факту нічого не змінюється. Така річ, що проблема в кадрах, проблема в відсутності контролю і реальних випадків, коли порушників карають. Штрафи обіцяли до війни – немає цих величезних штрафів. Все як було, так і залишилось. Тобто воно все залишається на папері, на практиці ж нічого не змінюється. От в чому біда", – каже Несміянов.
Наостанок ми розбираємо з паном Максимом умовну ситуацію на прикладному рівні. Припустимо, споживач купив кілограм пельменів, з'їв половину – і отруївся. В нього лишилися залишки товару та чек – проте якось довести факт вживання цього продукту і вимагати компенсацію йому буде складно.
"Він може попросити мережу, щоб йому компенсували щось – але це добровільно. Довести, що ви отруїлись саме цією продукцією, буде дуже складно. Особливо, якщо отруївся один споживач. Якщо там від 50 – так, ця інформація вже потрапить до Держпродспоживслужби, і вони вийдуть на позапланову перевірку", – резюмує Несміянов.
Отже, маємо чергову патову ситуацію в харчовій сфері. На неї впливають як об’єктивні причини (передусім, війна), так і суб’єктивні (жадібність окремих нечесних ділків). Експерти не прогнозують суттєвих змін найближчим часом. Тож українцям варто самим дбати про власне здоров’я і зберігати холодний розум, аби захиститися від підробок та фальсифікату.