Газ на периферії абсолютно відрізняється від столичного. Його склад не відповідає нармам, зате ціна залишається "достойною". Фактично люди платять за повітря, кажуть експерти. Як і хто грабує сільських мешканців...
Ця думка у черговий раз відвідала, коли знаходилася за 60 км від Києва. Поставивши на плиту каструлю, подумалося, скільки ж нещасливий газ коштуватиме майбутньої весни, адже згідно з Меморандумом з МВФ, він подорожчає ще на 50%. Звернуло на себе увагу те, що вода закипає занадто довго. Засікла час, і вийшло, що для кип`ятіння 2л треба не менше 10 хвилин, причому як з`ясувалося, іноді й більше (у Києві - 2 хвилини). Цікаво, що ж відбувається на периферії? До того ж газ за кольором і запахом занадто відрізняється від столичного.
І ще один випадок. Сусід по будинку випадково бортом машини пошкодив газову трубу. Поспіхом стали дзвонити газівникам. Абсолютно спокійно з іншого боку трубки відповіли: "Нічого страшного, приїдемо години за дві". А коли з`явилися на місці, то перед тим, як зварити трубу, просто заткнули дірку... піднятою під деревом грушею. На питання, чи допоможе, відповідь була така - боятися нічого, тиск такий, що можна прикрити хоч повітряною кулькою, щоб не сильно запах дратував. А суміш замість газу подається рівнозначна повітрю.
Як зазначив місцевий газівник, "у нас частенько правильний газ розбавляють і подають в магістралі, а лічильники мотають, а ця суміш уже не так горить і не дає стільки тепла. Коли газ "правильний", то горить на плиті синім полум`ям і швидко усе нагрівається, а ось коли щось з газом не те, то вогонь - червонястий і нагріває помітно повільніше, і при згоранні смердить чимось... А лічильник рахує все одно, йому пофіг.".
Досить барвисте пояснення. Але далі ще краще. У цілях економії в регіонах люди прагнуть з останніх сил заробити на новий так званий дворівневий котел. Та ба. Диво техніка ламається, не доживаючи відведеного для роботи терміну у гарантійному талоні. Пояснення одне - газ іноземця не влаштовує. То тиск не підходить, то густина. А ремонт обходиться в половину вартості агрегату. Ось і починають наші кулібіни "модернізувати" старий, вітчизняний, на новий лад. Говорять, прогресу більше.
Звичайно, можна просторікувати, мовляв, пора переходити на інші теплоджерела. Про те, що газифікацію сіл України треба згортати, подейкували і при минулій владі. Причому теж посилалися на подорожчання газу. І правильно, ціна на блакитне паливо незабаром буде настільки велика, що сільські споживачі просто не зможуть за нього платити, адже виживають практично на мінімальну зарплату. Але тільки цікаво, як перевести будинок у 150 квадратів на електроенергію на периферії. Для цього треба поміняти усі дроти, купити електрокотел, встановити консульний регулювальник, щоб як на заході - обігріваєш ту кімнату, у якій перебуваєш. І усе це коштує не копійки, а десятки тисяч гривень. Як зіставити це з гаманцем аграрія. Виживає він частенько за рахунок власного господарства. Так придавімо його остаточно. І так не зрозуміло, як у нас ще дихає АПК.
Є ще альтернатива. Можна топити вугіллям або дровами. Але тільки треба, щоб цим спочатку зайнялися наші віпи. Ох, і хочеться подивитися на них за цим заняттям!
***Для систем газопостачання міст та інших населених пунктів встановлені наступні категорії тиску газу в газопроводах: низький - не більше 0,05 кгс/см2; середній - більше 0,05 до 3,0 кгс/см2; високий – більше 3 до 6 кгс/см2; високий - від 6 до 12 кгс/см2. Залежно від максимального робочого тиску газу внутрішні газопроводи підрозділяються на газопроводи низького, середнього і високого тиску. Газопроводи низького і середнього тиску прокладають усередині будівель з водогазопровідних труб (ГОСТ 3262-62), газопроводи високого тиску до 6 кгс/см2 - з труб (ГОСТ 10704-63 і 10705-63) електрозварювань; газопроводи високого тиску до 12 кгс/см2 - з прямошовних труб (ГОСТ 10704-63 і ГОСТ 10706-63) електрозварювань і безшовних гарячекатаних труб (ГОСТ 8731-74 і ГОСТ 8733-74). Для захисту від корозії внутрішні газопроводи після їх випробування на міцність і щільність забарвлюють зовні масляною фарбою за два рази. Для газопостачання житлових і громадських будівель, дитячих і лікувальних установ, навчальних закладів і підприємств громадського харчування застосовують газ низького тиску. Для газопостачання промислових підприємств використовують газ тиском до 6 кгс/см2 і тільки при техніко-економічному обгрунтуванні може бути використаний газ тиском до 12 кгс/см2. У невеликих містах прокладають газову мережу низького тиску. У великих містах, де є газова мережа високого тиску, газ з цієї мережі послідовно надходить у мережу середнього тиску, звідки прямує в районні або квартальні регуляторні станції, які знижують тиск газу до 300 мм вод. ст. і нижче та перескеровують газ у мережу низького тиску.
Це Були, так би мовити, "містечкові розбірки", але є і думка експерта, який, із зрозумілих причин, залишиться неназваним. Він пояснив ситуацію з якістю газу таким чином: "Якщо погано закипає чайник - значить нижчий тиск. А тиск регулюється у кожному районі окремо, а коли газ подається з низьким тиском, означає його щільність менша. Усе це - технічні деталі газорозподільних станцій.
Що стосується якості газу, то технічно її змінити можна. Якщо в газі метану менше, то більше Пропану-Бутану. Останній "відсортовується" на пунктах очищення. Його заправляють в балони і продають населенню. А якщо газ на місцях погано очищають, то і конфорка горить гірше, і будинок нагріватися довше…Усе залежить від ГРС, де перекладають газ з середнього тиску на споживчий, а для деяких районів його подають ще нижче, ніж вимагають нормативи. Об`єм газу, який пройде через датчики, відповідатиме нормі, а витрата справжнього палива менша. Практично платитимемо за повітря.
При цьому датчиками охоплено дуже незначна частина споживачів. Це в промисловості вони стоять, там боротися з такими явищами простіше. А населення в основному споживає газ за нормативами. Ось тут залишаються у виграші постачальники - і у разі, коли нижча якість, і у разі, коли нижчий тиск. Адже населення платить залежно від кубатури. А як говориться, поки чайник закипає або вода нагрівається в трубах і батареях, лічильник крутить. І чим довше крутить, тим більше заплатите.
Для того, щоб чітко знати витрату, потрібні щільноміри для контролю щільності газу. Ми хотіли колись купувати для міськгазу. Просили городяни. Газ населенню подається змішаний - російський, азійський та місцевого "розливу". І щоб чітко знати витрати, потрібні такі прилади. Але через високої ціни так руки і не дійшли".
І ще про висловлювання влади з приводу переходу не альтернативні джерела енергії. Вартість комунальних послуг ростиме незалежно від того, які з них використовують. Згідно з новою програмою реформування ЖКГ, прийнятою парламентом, тарифи підвищуватимуть протягом 5 років до економічно обгрунтованих. Зрозуміти б, чим обгрунтованих…
Нана Чорна (УНІАН)