Україна атакує болючу точку Кремля – російський нафтовий сектор. І зараз чуємо багато закликів від наших партнерів у ЄС та навіть від деяких українських експертів, що атаки БПЛА по балтійських портах РФ та зупинення нафтопроводу "Дружба", це погана ідея, оскільки це збільшує ціну на нафтопродукти в умовах перекриття Ормузької протоки на Близькому Сході.
Так, це правда. Але подібна логіка є логікою мирного часу. На жаль, дотепер багато хто в Європі так і не зрозумів, що справжня війна йде п'ятий рік поспіль. Громадяни ЄС живуть мирним життям. По їхніх містах щоденно не летять ракети й дрони, це не їх матері щоденно оплакують своїх дітей, які гинуть на фронті, тому декому у Європі здається, що війна - десь далеко й немає зачіпати їх якість життя… Але логіка війни – вона зовсім інша. І не буде так, що страждатимуть від великої європейської війни виключно українці.
Зараз виходить, що Україну закликають до того, щоб ми надали Російській Федерації можливість заробляти більше для продовження війни. І щоб на АЗС у країнах ЄС паливо стало на декілька відсотків нижчим у ціні.
Однак додатково профінансована російська зброя через збільшення експорту нафти буде вбивати. Поки що – лише українців, а не громадян ЄС. Але саме перекриття експортних нафтових воріт для РФ – той єдиний шанс, який може позбавити її крові війни й забезпечити сталий мир у Європі.
Недолуга логіка із накачування російського військового бюджету упродовж десятиліть призвела до найбільшої після Другої Світової війни у Європі. І вже прийшов час зрозуміти, що якщо Україна та ЄС остаточно не перейдуть на рейки війни, якщо хтось продовжуватиме боятися завдати шкоди російському енергетичному експорту, то війна з її чисельними жертвами тільки набиратиме обертів.
Фейкові санкції проти "тіньового" танкерного флоту точно не зупинять російських навіжених безумців. Натомість, удари по Приморську та Усть-Лузі - це саме ті ліки, які потрібні Російській Федерації для руйнації її військової машини.
Тож підрозділи Сил оборони України мають тільки збільшувати такі атаки. Навіть попри гучність голосів про те, що робити це не варто. Адже ці голоси звучать не на передовій, а у тихих брюсельських кав'ярнях, за поїданням духмяних круасанів. Проте життя людини набагато цінніше за зону комфорту європейського бюргера. А інших варіантів вижити (і у нас, і у Європи), ніж як нищити енергетичну та військову інфраструктуру РФ, просто не існує.
Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова