Звіт російського гіганта "Роснєфть" за січень-вересень 2025 року став одним із найяскравіших свідчень системної деградації російського енергетичного сектору. Чиста прибутковість компанії впала до 277 мільярдів рублів проти 926 мільярдів у 2024 році. Це мінус 70%, що навіть для турбулентних періодів у світовій нафтовій галузі є аномальним провалом.
Показовим є те, що темпи падіння пришвидшуються: у першому кварталі компанія заробила 170 мільярдів рублів, у другому – 74, у третьому лише 32. Порівняно з третім кварталом 2024 року це обвал на 80%. Можна довго сперечатися про вплив ринку чи циклічність, але цифри не залишають простору для оптимістичних трактувань.
Не менш промовистою є структура оприлюдненої звітності. Цього разу з неї зник блок про рух грошових коштів – операційний потік, капітальні інвестиції, боргові виплати, залишки готівки. У нормальних умовах це одна з ключових частин звітності, без якої неможливо оцінити реальну ліквідність компанії. Її вилучення виглядає не як технічна деталь, а як сигнал: у "Роснєфті" починають приховувати найвразливіші сторони бізнесу. Насамперед - падіння вільних грошових ресурсів.
Те, що ще торік компанія демонструвала надприбутки, а тепер соромиться оприлюднювати дані про кеш-флоу, свідчить про кризу значно глибшу, ніж офіційно визнається.
Причини такої динаміки лежать у політичній, економічній та санкційній площині. На зовнішніх ринках російська нафта продовжує втрачати позиції і це не просто знижена конкурентоспроможність, це плата за ризик, який покупці переносять на продавця.
До цього додається подорожчання логістики. За оцінками Kpler, до 60% експорту "Роснєфті" нині здійснюється через "тіньовий флот". Така схема вимагає постійних витрат: страхові премії для рейсів Чорним морем і Середземномор’ям зросли після атак на російські танкери; судновласники вимагають надбавок за ризики; страхові компанії вводять додаткові обмеження.
Усе це лягає на маржу, фактично виїдаючи прибутковість експорту.
Одним із ключових геополітичних ударів по "Роснєфті" стало і рішення США у жовтні: компанію та її найбільшого конкурента "Лукойл" внесли до "чорного списку". Зокрема, запроваджено блокувальні санкції та заборону на фінансові операції з ними, а також санкційний режим проти низки їх дочірніх структур.
У такий спосіб США завдали прямого удару не тільки по іміджу, а й по економіці російського нафтового гіганта - вже не достатньо ухилятись через "тіньовий флот" або "обхідні трейдерські схеми".
Санкції перекривають канали фінансування, страхування, міжнародних розрахунків і доступу до доларового ринку, що суттєво ускладнює будь-які спроби обійти обмеження. І ці заходи США прямо підживили процес падіння прибутковості та ліквідності "Роснєфті".
Ситуація з закордонними російськими активами створює ще один вимір проблеми. За даними міжнародних енергетичних аналітиків, низка активів "Роснєфті" за кордоном опинилася в зоні ризику через нові санкційні дедлайни. Партнери у деяких азійських та близькосхідних проєктах дедалі обережніше ставляться до співпраці. У ряді випадків це може означати фактичне замороження спільних підприємств або зміну структури участі на користь іноземних партнерів. Для компанії, що роками будувала геополітичну експансію через енергетику, це втрата не тільки доходів, але й можливостей впливу.
Ринок теж реагує неоднозначно. Акції "Роснєфті" після публікації звіту просіли, хоча загальний індекс московської біржі демонстрував позитивну динаміку. Це ознака того, що інвестори бачать у результатах компанії не випадковість, а тенденцію. Крім того, міжнародні аналітичні центри прогнозують, що у 2026 році "Роснєфть" може зіткнутися з проблемами обслуговування боргу, якщо нинішній темп падіння прибутків збережеться.
У середньостроковій перспективі можливе скорочення інвестиційних програм та згортання окремих родовищ, які вже не забезпечують достатньої рентабельності.
Але контекст ширший, ніж проблеми однієї компанії. "Роснєфть" – ключовий донор російського бюджету. Зниження її прибутковості прямо вдаряє по здатності Кремля фінансувати війну, внутрішні репресивні структури та інфраструктуру окупаційної армії. Тому кожен відсоток падіння прибутковості "Роснєфті" – це не просто цифра у фінансовій звітності, а пряме обмеження російських можливостей вести затяжну війну.
Але "тіньовий флот", страховий сектор, азійські посередники, нафтотрейдери у ОАЕ та Сінгапурі – це точки, де тиск має продовжуватися. Залишений без ресурсів, без дешевої логістики і без доступу до капіталу російський енергетичний сектор нарешті втрачає стійкість.