Своїми принципами запозичень Кабмін закладає ризики фінансової стабільності на перспективу. Замість того щоб фінансувати проекти розвитку, майбутні покоління левову частку доходів бюджету пустять на оплату позик попередників...
В Україні складається доволі унікальна ситуація: динаміка зростання доходів бюджету другий рік поспіль перебуває нижче за рівень інфляції (це свідчить про те, що реальні витрати бюджету скорочуються). Темпи повторюють рекордні показники докризового періоду. Тим часом у поточному році уряд не тільки не скорочує, а навпаки – збільшує обсяги запозичень. У законі про держбюджет сказано, що цього року Кабмін планує додатково позичити близько 98,5 млрд. грн., що відповідає фактично третині регулярних доходів бюджету.
Запозичення і платежі за держборгом, млрд. грн.
Політика активних запозичень задля того, щоб профінансувати більше витрат, ніж це можливо в умовах поточного стану економіки, продукує комплекс негативних тенденцій. Крім того, низька якість управління борговими ресурсами неминуче призведе до наростання додаткових ризиків стабільності в Україні.
Так, боргова політика уряду орієнтована більшою мірою на те, щоб перекласти тягар поточних витрат на наступні покоління. Кабмін бере в борг для фінансування здебільшого своїх поточних потреб. Лише мала частка (10,1 млрд. грн.) запланованого обсягу запозичень піде на реалізацію інвестиційних проектів, здатних дати економічний ефект на перспективу. Серед них: підвищення якості автодоріг, розвиток місцевої інфраструктури, енергоефективність тощо. Велику частину коштів (88,4 млрд. грн.) буде спрямовано у загальний фонд державного бюджету. За їх рахунок збалансують скарбницю, забезпечать соціальні гарантії та реалізацію інших напрямів, які не пов`язані з інвестдіяльністю держави і не принесуть економічних дивідендів. Розраховуватися ж із кредиторами будуть змушені майбутні покоління. Тобто порушено принцип справедливості – платить за позиками той, хто ними не користується.
Крім того, фінансовий ефект боргової політики наближається до нуля. У 2012 році загальні виплати за держзобов’язаннями будуть фактично рівні обсягу запозичень. Розмір обслуговування держборгу (виплати відсотків) досягне 30 млрд. грн. (близько 2% очікуваного ВВП). Ключові статті витрат – обслуговування ОВДП 2009 року, а також «свіжі» позики 2010-2011 років. Крім того, треба буде погасити державний борг у розмірі 65,9 млрд. грн. (4,39% очікуваного ВВП). Найбільша сума припадає на кредит, одержаний у 2010 році від ВТБ Банку (16,2 млрд. грн.), і ОВДП 2010 року (10,7 млрд. грн.). Таким чином, зі всього обсягу 98,5 млрд. грн. запозичень 96,9 млрд. грн. врешті підуть на оплату кредитів, залучених раніше, і лише 2,6 млрд. грн. надійдуть до бюджету на фінансування інших завдань.
Якщо погашення основної суми кредиту відбувається, як правило, за рахунок фінансування, то виплата відсотків є статтею витрат бюджету, тому обслуговування боргів компенсується урізуванням інших статей витрат. А ці кошти можна було б використовувати для забезпечення декількох напрямів бюджетної політики, наприклад, у два рази збільшити капітальні витрати скарбниці, наприклад, на освіту і науку.
Є ще одна складова боргової політики влади – охолодження інвестиційної активності. В таких умовах уряд буде орієнтований на внутрішні джерела, перш за все на розміщення ОВДП. У такий спосіб Кабмін цього року має намір позичити 60,95 млрд. грн. (61,9% загальної суми запозичень), що спровокує скорочення фінансових ресурсів країни. Викачування ліквідності з внутрішнього ринку призведе до проблем кредитування підприємств і підвищення відсоткової ставки. Крім того, орієнтація на внутрішні фінринки збільшує вартість обслуговування держборгу, оскільки ставки на внутрішньому ринку боргових зобов`язань України в 1,5-2 рази вищі за ті, які пропонують міжнародні фінансові організації – МВФ, ЄБРР, СБ.
Безумовно, залучення позик для фінансування витрат бюджету є куди менш складним завданням, ніж добиватися зростання ВВП для збільшення доходів скарбниці. Але проводячи таку боргову політику сьогодні, Кабмін закладає ризики фінансової стабільності у майбутньому. Обсяги запозичень з кожним роком будуть рости, оскільки пікові виплати за зобов`язаннями припадуть на 2013-2014 роки. Як наслідок, можливості наступних поколінь істотно обмежаться. Замість того щоб фінансувати проекти соціально-економічного розвитку, вони левову частку доходів бюджету витрачатимуть на оплату боргів попередників.
Вероніка Здоренко (для УНІАН)