Янукович, президентство якого закінчиться в 2015 р., не виключає продовження перебування флоту РФ у Криму після 2017 року, а також підвищення оренди. У Росії свої плани і щодо ціни, і щодо Севастополя...
Севастополь – 13 років “в облозі” (емоційна складова)
Трохи історії. У 1997 році, коли Борис Єльцин і Леонід Кучма підписували договір, що визначає умови перебування в Севастополі Чорноморського флоту РФ протягом наступних 20 років, 2017-й був для всіх дуже далекою перспективою. Тоді росіяни були упевнені, що пройде років п`ять, і про можливість виходу ЧФ РФ з Криму можна буде забути, як про страшний сон. Підставою для таких надій була відверта слабкість українських політиків у відстоюванні національних інтересів і їх слабка позиція у всіх без виключення спорах з РФ. Правда, історія з островом Тузла зіпсувала оптимістичні настрої, всі переконалися, що навіть відносно “лояльна” до РФ українська влада в питаннях територіальної цілісності займає жорстку позицію.
За останні 5 років, що минули з того часу, українська влада так і не змогла переламати ситуацію в Севастополі. Кавалерійські наскоки Студентського братества на об`єкти ЧФ РФ і заходи НАТОвських кораблів в порт мали прямо протилежний бажаному ефект. Несмілі спроби Києва показати, хто в хаті господар, лише укріпили стійкість “антиукраїнських” елементів у місті слави російських моряків. Його жителі залишаються переконаними прихильниками “аншлюсу” з РФ і знову покладають надії на лідера Партії регіонів. Чому севастопольцям, та і кримчанам в цілому, не подобається жити в Україні, слід спитати у них. Проте пам`ятайте, що у відповідь почуєте абстрактні і неаргументовані скарги на утиски українською владою росіян і стандартний набір українофобських тез. Такий світогляд формувався десятиліттями і продовжує насаджуватися масованою російською пропагандою в Криму. Якщо російський флот продовжить знаходитися на території України і після 2017 року, ситуація посилюватиметься, хоча, куди вже далі. Міркування про суперечності між такими поняттями як територіальна цілісність і право на самовизначення окремої адміністративної одиниці у складі держави залишимо на потім.
“Захисники” українських інтересів (політична складова)
Що ж до нинішньої ситуації, то, за логікою, В.Янукович як відповідальний політик мав хоч би після перемоги на президентських виборах остудити запал своїх севастопольських прихильників. Він був просто зобов`язаний заявити про свою підтримку суворого виконання міждержавних домовленостей про ЧФ РФ 13-річної давності. Натомість Віктор Федорович в інтерв`ю програмі "Вісти Тижня" каналу "Росія" заявляє, що не виключає перебування російського флоту на території України і після 2017 року. У свою чергу, міністр закордонних справ "тіньового уряду" Леонід Кожара в інтерв`ю іспанській газеті El Pais висловився про необхідність збільшення плати за об`єкти, які ЧФ РФ орендує в Криму.
При цьому «регіонал» констатував, що власний флот України фактично відсутній. Він не виключив, що ЧФ РФ залишиться в Севастополі і після 2017 року. "Ми цього не виключаємо, але щоби дати точну відповідь, слід пояснити самим собі, чи зможемо ми захиститися з такою інфраструктурою і такими коштами. Можливо, Україні буде вигідно запросити до себе і два флоти, головне, щоби вони нам платили", - сказав «тіньовий» міністр.
Що це за другий флот, який Україна могла б до себе запросити, Л.Кожара не уточнив, важливіше те, що він розглядає ЧФ РФ як захисника українських інтересів, а це вже ні в які ворота не лізе. Російський флот в Криму був і залишається реальною загрозою безпеці нашої країни. Варто нагадати, що морські піхотинці з 810-го окремого полку морської піхоти РФ, який дислокується в Севастополі, неодноразово були задіяні в контртерористичних операціях в Чечні. Отже, бази ЧФ в Криму – потенційна мішень для терористичних атак, направлених проти Росії з боку тих ж чеченських сепаратистів. У ході конфлікту з Грузією кораблі ЧФ, що базуються в Севастополі, здійснювали морську блокаду побережжя Грузії. Таким чином, Україна цілком може бути втягнута в озброєні конфлікти між Росією і третіми країнами попри свою волю. Існує також маса прикладів проведення на території Криму несанкціонованих Україною учень ЧФ РФ. Неодноразово були відзначені переміщення по нашій території російських озброєнь і військової техніки, знову таки, без узгодження з українськими властями. Додамо, що військові експерти багато років говорять про те, що ЧФ РФ як реальна бойова одиниця втратив своє значення. У разі глобального конфлікту він опиниться закритий в акваторії Чорного моря і користі від нього не буде практично ніякої. Якщо ж йдеться про оборону російських берегів чи вирішення проблем на Північному Кавказі, то у такому разі ЧФ РФ цілком досить було б мати бази саме на російському побережжі Чорного моря. У Севастополі ж у нього залишилося одне завдання – утримувати останній російський «плацдарм» на українській території і чекати збігу сприятливих обставин для його розширення.
Ще однією ілюстрацією “прагматичності” і “послідовності” регіоналів служить недавнє інтерв`ю другої людини в ПР Бориса Колесникова, опубліковане в російському тижневику «Комерсант-Влада» від 15 лютого. Коментуючи питання перебування ЧФ РФ в Севастополі після 2017 року, Б.Колесников відзначив, що «піднімати в 2008 або 2009 роках питання, яке треба буде розглядати в 2017-му, означає створювати націоналістичний майданчик на наступні вибори — не більше і не менше. Залишиться 24 місяці до закінчення оренди — ось тоді і розмовлятимуть президенти двох країн. А зараз це – чистий популізм: соціальна ситуація в країні жахлива, а ми говоримо про флот за сім років до кінця оренди».
Але якщо не говорити про вихід ЧФ з Севастополя сьогодні, то через п`ять років такі розмови будуть взагалі безглузді. Слід усвідомлювати, що Росія за 13 років, що минули з моменту фіксації кінцевого терміну перебування флоту в Криму, так нічого і не зробила для підготовки баз, на які він буде перебазуватися в 2017 році. Дося до ладу навіть не визначено місце на чорноморському побережжі РФ, куди підуть російські кораблі з Севастополя. Нам дають зрозуміти, що Москва до відходу з української території готуватися не має наміру.
Вранці бази – увечері гроші (економічна складова)
З останніх заяв видних діячів ПР можна зробити висновок, що нова влада готова йти на поступки Росії з питання ЧФ РФ, але натякає їй на необхідність генерації якоїсь «відмазки», яка б пом`якшила ситуацію в очах переважної більшості українських громадян. Роль такої і має виконати збільшена орендна плата.
Але поки переможці президентських виборів на чолі з своїм лідером роздумують про перспективи наповнення держбюджету за рахунок іноземних військових баз, росіяни, як це не дивно, залишаються прихильниками старих домовленостей. Російський МЗС неодноразово заявляв, що перегляд «грошових» відносин можливий тільки після закінчення терміну договору, підписаного в 1997 році, тобто, в 2017 році. Така позиція передбачає пролонгацію договору про перебування ЧФ РФ на території України як єдину передумову для підвищення орендної плати. І те, що росіяни стоятимуть на своєму, не викликає сумнівів.
Якщо уявити собі, що Україна погодиться залишити у себе російський флот і після 2017 року, то найбільш «оптимістичною» сумою орендної плати за його перебування сміливо можна називати 1 млрд. дол., максимум 2 млрд. дол. в рік. На більше росіяни не погодяться. Не виключено, що при цьому будуть названі спеціальні умови надходження цих коштів як інвестиції в розвиток Севастополя. Зрозуміло, в першу чергу, йдеться про будівництво різних об`єктів соціально-побутового і культурного призначення, які сприятимуть подальшому зміцненню російського авторитету в місті.
Останніми роками російські експерти, не покладаючи рук, виписують концепції і бізнес-плани, покликані продемонструвати українським громадянам всю красу знаходження ЧФ РФ в Криму як з економічної, так і з політичної точок зору.
В основному вони налягають на тму, що Севастополь без російського флоту перетвориться на депресивний регіон, нездатний розвивати свою туристичну інфраструктуру і економіку. Російські аналітики в пух і прах розносять плани з розвитку севастопольського порту. Хоча всім відомо, що це єдиний в Україні глибоководний порт, що не замерзає і якого так потребують наші гірничо-металургійні компанії. Цікаво, що, занижуючи привабливість Севастополя як курорту, росіяни тут же обіцяють нам свої інвестиції в розвиток туризму. Не важко зрозуміти логіку Москви, яка після пролонгації договору про ЧФ РФ, буде готова інвестувати у Севастополь серйозні гроші. Місто, по суті, буде вже російським, оскільки ще 20 років (на менший термін подібні договори не продовжують) перебування ЧФ РФ в Севастополі, остаточно перетворять його на російський Гібралтар, що означатиме втрату цієї території для України.
І навіть якщо взяти до уваги, що фактично термін президентства Януковича закінчується в 2015 р., тобто за два роки до нинішньої дати виведення ЧФ РФ з Криму, явні ризики для України зберігаються, навіть якщо новий президент не робитиме активних проросійських кроків, а просто займе абсолютно бездіяльну позицію. Виведення передбачає певні етапи, а нічогонероблення протягом найближчих п`яти років приведе, фактично, до того, що з абсолюно об`єктивних причин Україні доведеться погоджуватися на продовження перебування флоту РФ в Криму.
Залишається сподіватися, що в Партії регіонів знайдуться люди, які підкажуть своєму лідерові, - за Севастополь варто боротися, оскільки його економічний потенціал може повною мірою розкритися тільки після демілітаризації. В першу чергу, йдеться про розвиток глибоководного порту, що стане можливим за рахунок територій, що вивільняться після виходу російського флоту. Крупний український бізнес чудово знає, як заробити на Севастополі і для Севастополя, головне, щоби йому дали цей шанс. А без пари мільярдів доларів як плати за постійний головний біль Україна якось виживе...
Петро Черних (УНІАН)
P.S. до проросійських фотоілюстрацій – щоб ніхто не сумнівався в явно експасіоністських позиціях північного сусіда відносно Криму в цілому (а не тільки відносно бази ЧФ РФ, зокрема). Питання, як бачимо, підняте на серйозну пропагандистську висоту...