Останні два десятиріччя Угорщина була або конкурентом, або противником України. Але там відбувається знаковий транзит влади, який відкриває нові можливості співпраці. Що купуємо, продаємо та чого чекати він оновленої Угорщини – з’ясував УНІАН.
Нещодавні вибори в Угорщині викликали певний ажіотаж не лише у самій Угорщині (де явка була рекордною), але й в Україні, ЄС, США та навіть у Росії. Бо ці вибори мають змогу змінити не лише політичний "рельєф" у самій цій країні, але й Європі загалом. Розблокування роботи ЄС як "єдиного організму" знов перетворює його на повноцінний незалежний центр сили.
Але нас більше цікавить Україна, якій Віктор Орбан та весь його уряд постійно встромляли "палиці у колеса", щоб воююча країна капітулювала перед російськими вимогами якнайшвидше. Український та російський фактори на цих виборах були дійсно потужними і, маємо відмітити, що більшість угорців вказала на двері саме проросійським силам.
Втім, нова влада ще не затвердилася, тому складно сказати, чого від неї чекати на практиці. На це звертає увагу Іван Ус, головний консультант центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень.
"Орбан був уособленням "антиЄС" у самому ЄС. Він блокував постійно ініціативи, які походили від Єврокомісії. І, до речі, не лише у ЄС це робив – Угорщина свого часу блокувала прийняття Швеції та Фінляндії до НАТО вже як член Альянсу. Орбан відігравав роль "мишки", що перегризає мотузку, якою був оплутаний російський "лев". І це не художній вираз. Сам Орбан це казав Путіну, - нагадує експерт про гучний скандал останніх передвиборчих днів. – Угорщина відігравала роль російського лобіста і у НАТО, і у ЄС, щоб рішення, які приймаються у цих організаціях, відповідали інтересам РФ".
Він наголошує, що не лише щодо України відбувалися такі блокування.
"Угорщина взагалі зупиняла всі "неприємні" для Кремля історії на Заході. Очільник МЗС Сіярто прямо координував свою діяльність з Лавровим, що, власне, дуже вплинуло на підсумки виборів, коли це все випливло. "Антиросійська" Угорщина перемогла "проросійську". Через таку діяльність у Європарламенті вже двічі піднімалась тема про Амстердамську угоду та позбавлення Угорщини голосу у ЄС, але жодного разу ця погроза не була виконана", - нагадує пан Ус.
Все ж, з "мишею" Орбаном все зрозуміло, а як щодо Петера Мадяра, потенційного змінника – він буде й далі "гризти" ту ж "мотузку" або запропонує альтернативи? Особливо у економічному контексті, бо саме товари та гроші за нормальних обставин формують відносини між державами – чи вони конкуренти, чи вони надійні партнери зі спільним інтересом.
"Головне для нас - те, що Мадяр розблокує фінансування ЄС для України на 90 млрд євро. Він сказав дуже гарну річ – що сам Орбан ще у грудні цю ініціативу підтримав, з певними виключеннями для Угорщини. То чому він має бути проти зараз? Він звертає увагу, що Орбан блокував ідею самого Орбана, - пояснює Іван Ус думку про те, що Мадяр виглядає більш поміркованим та послідовним за Орбана. – Угорщина, схоже, повертається до більш проєвропейської лінії. Далі подивимось, наскільки його дії будуть відповідати передвиборчим обіцянкам. За умови, звісно, якщо партія "Тиса" саме Петера Мадяра підтримає в якості прем’єра".
Загалом, експерт "обережно оптимістичний" щодо Мадяра та партії "Тиса", бо є як досить євроскептичні настрої у самому угорському суспільстві, що нова влада не може ігнорувати, так і запит на певне "перезавантаження" відносин з Єврокомісією.
"Безумовно в нас є потенціал співпраці з новою Угорщиною. Я очікую, що Мадяр займе більш проєвропейську позицію і буде демонструвати більше готовності до співпраці з ЄС. Хоча б, щоб повернути гроші, які Єврокомісія Будапешту блокує. А більша проєвропейськість - це більша проукраїнськість. Тому розвиток нових для нас торгових маршрутів та співпраці цілком можливий", - підсумовує думку економічний експерт.
Михайло Непран, перший віце-президент Торгово-промислової палати України, розділяє ці настрої. Але аргументує це тим, що, попри гучну риторику, економічна співпраця між Угорщиною та Україною, насправді, ніколи й не зупинялася. У цьому контексті угорська політика залишалася "прагматичною".
"Незважаючи на політичне протистояння, економічна взаємодія між країнами зберігалася. Принципових перепон на рівні двосторонньої торгівлі не було. Обмеження виникали не на рівні торгівлі, а на геополітичному рівні – у площині Європейського Союзу. Це блокування або затягування рішень, політичний тиск, створення складного тла для інтеграційних процесів. Але це не означало зупинку економічної співпраці", - наголошує пан Непран.
І оцінюючи перспективи співпраці після зміни влади у Будапешті, представник ТППУ зауважує, що цей "прагматичний" курс і залишиться – без провалів, але й без проривів.
"З економічної точки зору навряд чи щось суттєво зміниться. Економічні відносини вже були прагматичними, і зміни можливі більше на політичному рівні, ніж на економічному", - зазначає він.
Але що таке "прагматична" економічна політика на практиці? Що саме ми отримували з Угорщини та у чому від неї залежали?
На тлі війни, Україна більше закуповує, ніж продає. Але це створює й залежності від наших партнерів, які забезпечують нам те чи інше постачання. Чи є щось таке критичне з боку Угорщини і, якщо є, то як це обмежувала стара влада?
Мова, зокрема, про електроенергію, яку Орбан погрожував перекрити українцям синхронно з російськими ударами по наших ТЕЦ у лютому. Але не тільки. Хто для нас Угорщина як постачальник?
Зі слів Івана Уса з НІСД, Угорщина - не найбільший експортер товарів та послуг в Україну, але вкрай важливий.
"Насамперед ми залежні від постачання електроенергії. Пальне – трохи менше. Подивимось, як це буде далі при Мадярі, але, у принципі, Угорщина таким чином заробляла гроші та працювали собі у вигоду, попри всі заяви Орбана. З початку року постачання електроенергії та пального до України зберігалося, а як там буде далі – подивимось, - обережно коментує питання експерт. – Зазначу, що це не так продаж, як обмін енергією. Бо ми теж продавали угорцям енергію, коли вона була потрібна їм для балансування системи. Це було взаємовигідно. Окрім електроенергії та пального імпорт з Угорщини для нас не сказав би, що значний. Йшли ще певні комплектуючі, але це не основний постачальник для України".
Михайло Непран теж каже, що основне, що отримувала Україна - це електроенергія та паливо. Але зазначає, що, попри заяви, у пікові періоди Угорщина не обмежувала постачання електроенергії, а навпаки – продавала її в значних обсягах. За оцінками, це близько 2 мільярдів доларів. Дійсно, заяви та справи - це не те саме.
"Якщо говорити про економічні взаємовідносини, то імпорт з Угорщини складає понад 4 мільярди доларів, з яких близько 2 мільярдів - це енергоносії. Передусім це електроенергія та паливо", - зауважує він.
Попри це, Угорщина є для нас не так конкурентом, як партнером, адже структура попиту й пропозиції у нас різна. Україна, на його думку, це "масштаб і попит", а Угорщина – "капітал, технології та енергетика".
"Угорщина – це країна з населенням близько 9,5–10 мільйонів осіб. Україна – близько 35 мільйонів. Тобто Україна значно більша за масштабом ринку. Водночас рівень життя в Угорщині суттєво вищий: близько 20–22 тисяч доларів ВВП на душу населення проти 4–5 тисяч в Україні. Різниця приблизно у 4-5 разів. Це формує асиметрію, яка робить економіки взаємодоповнюваними", - продовжує експерт з торгівлі.
За даними сервісу Trading Economics, окрім 2 млрд доларів за згадані енергоносії, Україна у 2025 році завезла з Угорщини лише електричного обладнання на 728 мільйонів доларів. Ще угорці завозили до нас залізничний транспорт ($259 млн), фармацевтичні препарати ($229 млн), вироби з пластику ($179 млн), а також енергетичне обладнання ($147 млн). Все інше було менше 100 мільйонів доларів на рік.
Варто відмітити, що український імпорт з Угорщини з кожним роком лише зростає і вже перевищив довоєнні піки – рекорд 2021 року у 3,2 млрд дол було подолано у 2025 році з показником 4,1 млрд дол. При цьому, порівняно з кризовим 2022 роком, імпорт зріс майже удвічі і додає приблизно по півмільярда доларів щороку на користь Угорщини.
Тобто політика Орбана щодо конфліктів з Україною була "пострілом собі у ногу", адже без цих штучних обмежень угорці заробили б ще більше на поставках до України. Подивимось, чи розуміє це пан Мадяр. Але що ж там з експортом? Чи так все вигідно й для українців?
Експорт на тлі повномасштабної війни - це питання неоднозначне. З одного боку, українці завжди хотіли б експортувати більше (щоб більше заробляти, власне). Але з іншого, з огляду на безпекові виклики, добре, що експорт в нас є взагалі хоч якийсь. Тим не менш, цікаво що там безпосередньо з Угорщиною – що саме ми туди постачаємо?
"Як не дивно, але основа нашого експорту до Угорщини - це продукція машинобудівної галузі, різні комплектуючі (наприклад, для телевізорів, чомусь). В окремі роки ця частка сягала 60% експорту. І це, думаю, був не транзит, а саме експорт комплектуючих до Угорщини, де були відповідні виробництва, продукцію яких вже й могли перепродавати кудись далі", - зауважує Іван Ус.
Він зазначає, що Україна постачала туди продукцію з більшою доданою вартістю - не сировину чи збіжжя, - що престижно та приємно для нас. Хоча обсяги були не найбільші.
А ось щодо аграрного експорту, про який той же Орбан та його "підголосок" Фіцо періодично згадували як "українську загрозу" і вимагали блокувати, то цей напрям для нас, насправді, був незначний. Угорський та словацький прем’єри просто таким чином намагалися щось собі виміняти у ЄС за рахунок "шантажу" українською аграркою, хоча реальної загрози для їхніх ринків не було.
"Щодо аграрки – тут мова передусім про транзит. Саме по транзиту били спроби Орбана блокувати наші поставки. Попри це, наша аграрка постачалася через Угорщину у відносно невеликій кількості, бо наші основні маршрути проходили через Польщу на Балтику, та через Румунію – на Чорне й далі на Середземне море, - продовжує пояснення головний консультант з НІСД. – Історично ми свою аграрку через Угорщину та Словаччину не постачаємо. Це сухопутний маршрут на Італію, Австрію, далі на Францію, який не був для нас пріоритетним. Нас цікавили передусім порти".
Тим не менш, пан Ус наголошує, що ця картина натякає на досить широкі можливості розвитку економічних відносин у майбутньому, якщо оновлений уряд у Будапешті буде більш схильним до взаємовигідної співпраці, ніж до конфліктів.
Перший віце-президент ТППУ Михайло Непран звертає увагу, у першу чергу, на те, що торговий баланс між Україною та Угорщиною був саме на користь другої. Себто – угорців все влаштовує.
"Експорт України в Угорщину – близько 1–1,1 мільярда доларів. Структура торгівлі типова. Україна імпортує енергію, паливо та промислові товари, а експортує аграрну продукцію і сировину. Баланс – дефіцит для України, - додає цифр експерт з торгівлі, але дещо опонує тезі про машинобудівний експорт. – Угорщина займає приблизно 10 місце серед країн-імпортерів для України, входить у топ-10-15 партнерів, але не є ядром. Водночас це стабільний і географічно зручний ринок. Структура експорту з України до Угорщини залишається типовою – сировинно-аграрною, з низькою або середньою доданою вартістю".
А ось щодо транзитних перспектив Угорщини, пан Непран з Іваном Усом згодний – угорський напрямок не є для нас пріоритетним.
"Угорщина для України - це логістика другого рівня. Основні маршрути залишаються через Польщу і через Румунію до порту Констанца. Угорщина – це напрямок на Австрію, Німеччину, Центральну Європу. Тобто додатковий або резервний маршрут. Тому Угорщина не є ключовою транзитною країною для України і поступається Польщі та Румунії за стратегічним значенням, хоча залишається важливою як допоміжний логістичний напрямок", - наголошує експерт.
На жаль, на час військового стану детальна статистика по українському експорту надається дещо з запізненням – останні повні дані наявні лише за 2024 рік, відповідно до Trading Economics. Але навіть ця інформація дозволяє подивитися, що саме ми постачаємо угорцям.
Щодо структури експорту у 2024 році, то Україна дійсно постачала передусім електричні прилади – на 647 мільйонів доларів. Це більше половини з 1,1 млрд дол. експорту до цієї країни загалом. Цікаво, що динаміка постачання електроприладів та комплектуючих до них була максимально "нервовою" та нерівною – навіть до війни. І могла як удвічі за рік зрости, так настільки ж потужно обвалитися.
Проте друга половина нашого експорту - це переважно сільгосппродукція, їжа, а також деревина, хоча жодна з цих категорій окремо не набирала понад 100 млн дол. обсягів на рік.
Так, найбільше серед їстівних товарів – на 89 млн доларів – угорці закупили в України кормів, на $41 млн – цукру та кондитерки, на $36 млн – насіння соняшнику тощо. Серед неїстівних товарів лідером була згадана деревина, яку українські компанії експортували у 2024 році на 65 мільйонів доларів.
Таким чином, потенціал для відновлення українського експорту та співпраці з угорцями дійсно є значним. Бо ця країна, хоч і невелика, але промислово розвинена. І, як сусідня Чехія, де теж з політичним "рельєфом" буває не все добре, Угорщина цілком могла б стати нашою "тиловою" промисловою базою. Якби захотіла, звісно. А це вже буде залежати від дій Петера Мадяра та партії "Тиса". Реальні, а не передвиборчі, пріоритети яких ми побачимо вже скоро.
Андрій Попов