Іранська криза спричинила виток інфляції по всьому світу, зробивши усі виробництва дорожчими. Зокрема, й одягу. Представники галузі вже скаржаться на зростання витрат, що може зачепити й українських воїнів, залишивши їх буквально без штанів.
Військова авантюра США та Ізраїлю та блокада Ормузу з боку Ірану "вилазить боком" всій планеті. І попри те, що сторони нібито досягли перемир’я (та чи остаточно?), наслідки цієї сумбурної та погано продуманої SMO (Special military operation – з англ.: спеціальна військова операція) досі відчуває кожен українець під час походу по магазинах.
Для нас ця криза має передусім логістичний вимір, бо через цей регіон до нас йшли вантажі з Центральної Азії (передусім йшла бавовна та вироби з неї), а також транзит з Далекого Сходу (тут одяг теж у лідерах). Плюс, на логістику вплинуло зростання цін нафту і, відповідно, на пальне. А ще зростання цін на газ, що вплинуло на виробництво.
Серед "постраждалих" від SMO - всі, хто купує або виробляє одяг в Україні (а це все населення). Через це, як кажуть фахівці, опинилися під загрозою навіть закупівлі одягу для військових.
Як це все безпосередньо впливає на українського покупця, про яке зростання цін та інші наслідки йдеться, та чи не залишаться військові без уніформи через чужу війну – УНІАН з’ясував у експертів та виробників.
Вплив іранської кризи на українську логістику є як прямий, так і опосередкований. І почати варто з того, наскільки значним був саме прямий вплив, адже він завжди є найбільш "шокуючим" для будь-якої галузі.
За словами експертів та представників галузі, прямий вплив від блокування Ормузької протоки є значно меншим, ніж це було, наприклад, коли хусити блокували інші близькосхідні протоки у минулі роки. Такої думки, зокрема, Юрій Шпірт, СЕО українського виробника одягу Arber Fashion Group.
"Через поточну війну в Ірані ситуація з логістикою наразі не зазнала змін. На відміну від минулого року, коли через дії хуситів було зупинено рух через Суецький канал. Ми отримуємо вантажі з Китаю без затримок станом на зараз. Середній термін доставки становить близько 1,5 місяця", - ділиться він власними спостереженнями з УНІАН.
Представник фешн-індустрії не вважає, що в Європі "навіть теоретично" може виникнути дефіцит одягу чи тканин.
"У світі спостерігається надлишок виробничих потужностей, а конкуренція на ринку одягу точиться не навколо товару як такого, а навколо брендів, маркетингу та сервісу. У структурі вартості готового одягу логістика займає лише 2-3%. Тому навіть у разі подвоєння цих витрат це залишиться практично непомітним для ринку", - додає він.
Фахівці Асоціації ритейлерів України (RAU) дотримуються схожої думки - прямий вплив кризи на Близькому Сході для галузі поки що мінімальний. Проте є відчутний опосередкований.
"У Європі немає системного дефіциту бавовни або масового зриву постачання одягу, але є періодичні логістичні ускладнення, які впливають на строки поставки, обіговий капітал брендів і кінцеву собівартість. Для українського ринку логістика важлива, але її вплив на зростання цін на одяг не є критичним. У мас-маркеті транспорт є значущою, але не домінуючою частиною ціни", - зазначають у асоціації ритейлерів у відповіді на запит УНІАН.
Тетяна Ізовіт, президент-голова правління Асоціації "Укрлегпром", теж не бачить помітного прямого впливу іранської кризи на виробництво одягу в Україні. Але, ось, опосередкований вплив називає дійсно потужним і навіть загрозливим. З її слів, матеріали для виготовлення одягу формують основу собівартості виробу, а понад 90% сировини ми імпортуємо.
"Ми можемо виготовляти все, що хочеш – і одяг, і взуття, і шкіргалантерею. Все ̶ від футболок до капців і берців. Але ми імпортозалежні від сировини. З 2219 підприємств у нас лише декілька десятків, які виготовляють тканину, трикотажні полотна, неткані матеріали та обробляють шкіру. Вони, на жаль, не можуть забезпечити всю потребу. Серед матеріалів для таких виробників найперша складова – це хімічні складові. Це оздоблення, фарбування. Ця вся складова імпортна, – розповідає вона. – Щодо бавовни, то головний фактор, який регулює ринок тут – це збір майбутнього врожаю. Після чого побачимо ціни і вплив на ринок. Звісно, плюс логістика".
Але основна складова мас-маркету одягу сьогодні це синтетика, а не бавовна.
"А це поліефірні волокна – нитки, пряжа. Це все – продукти нафтопереробки. А значить, це дуже залежить від цін на нафту й газ, і тому ціна на синтетичні матеріали вже повзе догори "ланцюжком" від нафтопродуктів. На тлі кризи на Близькому Сході у березні наші постачальники (а це передусім Китай, а також Індія, Туреччина) почали збільшувати ціни. Собівартість таких тканин лише за березень зросла на 15-20%", - продовжує вона.
Отже, хоч Іран і далеко від України, але вплив на собівартість виробництва та імпорту одягу є відчутним. І тепер головне питання – чи відкотяться ціни до попередніх рівнів. Досвід минулих здорожчань показує, що навряд – якусь частку ринок "поверне", але ціни все одно будуть вищими, ніж до цієї безрезультатної війни, що завершилася перемир’ям, яке жодним чином не прибирає першопричини конфлікту (а отже, не вирішує, а лише відкладає їх вирішення на потім).
Передусім це актуально для виробів з синтетики, а не бавовни. Але це лише "верхівка айсбергу" для всієї цінової картини ринку одягу. Адже логістика - це не лише прямі поставки – це й пальне. Плюс комуналка, яка цієї зими була під ударом росіян.
І попри чергове "фірмове" трампівське TACO (Trump Always Chickens Out – з англ.: "Трамп завжди відступає"), ціни на пальне та продукти нафтопереробки в Україні продовжують зростати – адже технологічний процес змінюється значно повільніше, аніж думка американського президента.
Хоча зростання цін на пальне в Україні є результатом війни в Ірані, безпосередньо через Ормуз ми ані нафту, ані пальне не отримували. Тому це можна віднести до внутрішніх витрат українських виробників та ритейлерів, у одному ряду з витратами на газ, світло та інші комунальні видатки.
А також з курсовими стрибками гривні. Адже все це разом "розгойдує" загальну інфляцію в Україні, яка торкається всіх виробників і споживачів.
"Суттєво зросли витрати на енергетику – з урахуванням тарифів і частки використання генераторів – майже вдвічі. Спостерігається дефіцит робочої сили, що призводить до зростання заробітних плат. А також зберігаються ризики збитків унаслідок обстрілів. Ці фактори впливають на собівартість більше, ніж коливання валютного курсу в межах 5–10%, - пояснює Юрій Шпірт, СЕО Arber Fashion Group. – На українському ринку компанії, що працюють з імпортом готового одягу, підвищують ціни пропорційно зміні курсу, враховуючи зростання витрат. Водночас українські виробники більше залежать від зазначених внутрішніх факторів організації виробництва, оскільки валютна складова їхньої собівартості у 3–5 разів нижча й стосується переважно сировини".
Шпірт зазначає, що Arber не переглядає ціни у відповідь на зміну валютного курсу "щонайменше протягом одного сезону".
Очільниця Асоціації "Укрлегпром" Тетяна Ізовіт, однак, додає, що не всі українські виробники можуть довго тримати ціни.
"З початку року відбулося значне зростання вартості електроенергії, газу, водопостачання, водовідведення (а це критично для галузі) та інших комунальних послуг. Загалом є дев’ять факторів здорожчання, включно з пальним. Лише електроенергія зросла з початку року на 30-40%. Паливно-мастильні витрати – до +44% станом на кінець березня у порівнянні з груднем 2025 року", - перелічує вона фактори.
Згадує експертка і про вплив курсу гривні до долару та євро.
"Імпорт сировини і матеріалів для виробництва з Азії до нас йде у доларі, а з ЄС – у євро. Лише зміна курсу євро додала 3,7% до ціни, а курсу долару – до 4%. В середньому це буде +3,8% до собівартості. І зростання зарплатні з початку року - це ще +8%, - продовжує Ізовіт. - Через ці всі чинники собівартість виробництва одягу на кінець березня зросла на щонайменше 15% для кінцевого виробу. І зараз ситуація у динаміці, бо хтось купує за новими цінами, хтось вичікує з огляду на запаси матеріалів".
Такі ж тенденції стосуються й трикотажу.
"Окремо по трикотажу, де використовується якраз бавовна – собівартість виробництва трикотажного полотна в Україні зросла більше ніж на 15% з початку року. Зауважу, що це ми говоримо саме про собівартість виробництва – не про рентабельність. Через ці стрибки цін та зобов’язання щодо виконання контрактів для ЗСУ рентабельність у деяких виробників взагалі у "мінус" виходить", - розводить руками пані Ізовіт.
Вона додає, що це все стосується не лише тканин, але й шкіряних виробів, а це і одяг, і взуття, і шкіргалантерея.
"Зростання цін з початку року, за даними учасників нашої асоціації - на 14,6%. Вітчизняної шкірсировини не вистачає і її теж доводиться імпортувати", - додає президентка "Укрлегпрому".
Але мало виріб, власне, виробити – його ще потрібно якось продати. Тому варто подивитися на динаміку цін безпосередньо у ритейлерів.
Кінцевий споживач бачить не собівартість товару, а кінцеву "вражаючу" цифру на ціннику у магазині. Про те, як внутрішні та зовнішні чинники торкнулися саме мережі продажу та, відповідно, кінцевого споживача, УНІАН розпитав Асоціацію ритейлерів України (RAU).
Вони фіксують схожі тенденції, що й виробники, але розставляють інші акценти. Якщо для виробників курс валюти був далеко не на першому місці негативних факторів, то для ритейлерів - все навпаки.
Там зазначають, що український fashion-ринок сьогодні знаходиться під тиском "одразу кількох внутрішніх чинників", серед яких вони на перше місце ставлять саме курс валют, до якого "чутливий" імпорт, на друге – комунальні послуги, на третє – зарплати, а на четверте – "обережність споживача", який вимушений економити.
"Комунальні послуги в окремих ТРЦ вже можуть досягати рівня базової оренди, що суттєво впливає на економіку магазинів. Зарплати і дефіцит кадрів – підвищують операційні витрати. А загальна обережність споживача змушує бізнес балансувати між реальним зростанням витрат і небажанням покупця платити більше, - кажуть нам у RAU. – Одяг в Україні дорожчає не рівномірно, а хвилеподібно: поза сезонами розпродажів ціни зростають, а в періоди очищення складів (розпродажів) – знижуються".
З початку року, за їх даними, ціни на одяг в Україні не показують вибухового стрибка, але тренд на помірне подорожчання зберігається, особливо поза періодами сезонних знижок.
"Якщо не буде нового сильного логістичного шоку або різкого коливання курсу, то базовий сценарій – це помірне підвищення цін упродовж року, а не різке одномоментне подорожчання. Щодо сегментів, швидше за все, більший тиск відчуває дешевший і середній сегмент, а не люкс. У люксі ціна менш еластична, там логістичне подорожчання простіше "всотати" або перекласти на кінцевого клієнта. Водночас саме середній сегмент в Україні зараз найбільше стискається, бо споживачі або йдуть у дисконт, або відкладають покупку", - описують тренди у RAU.
Чому найбільше зростання цін буде саме щодо дешевого й середнього сегментів ринку? У Асоціації зауважують, що мас-маркет одягу набагато чутливіший до вартості логістики, акційної моделі продажів і коливань попиту. А покупець у цьому сегменті дуже швидко реагує на зміну ціни, тому "бренди або імпортери змушені балансувати між маржею та обсягом".
Втім, поки що великі мережі ритейлерів не відчувають тиску на галузь та продовжують тренд минулого року на розширення філій. Точніше – не так на розширення мереж, скільки на відновлення порівняно з часом до "повномасштабки".
"Fashion-сегмент у 2025 році продовжував розширюватися, що свідчить про відсутність системних проблем із постачанням, - описують у RAU минулорічні тренди, які поки не втратили актуальність. – У сфері торгівлі одягом, взуттям та аксесуарами наприкінці 2025 року працювало 946 магазинів (компаній членів Асоціації), що на 262 торгівельні точки більше ніж на початку року, враховуючи, що на 297 нових магазинів припадає 35 закритих".
За їхніми даними, найбільша концентрація fashion-ритейлерів спостерігається у Києві (288 точок), що втричі перевищує кількість роздрібних точок у Львові (101) та майже вчетверо – у Дніпрі (79), які займають, відповідно, другу та третю позицію у національному рейтингу.
В п’ятірку входять ще Одеська (59) та Вінницька області (39). Цікаво, що практично скрізь зафіксовано лише поодинокі закриття магазинів, навіть у прифронтових регіонах.
Тобто, загалом, українська індустрія fashion-ритейлерів, скоріше, відновлюється, ніж занепадає. Навіть у більшості прифронтових регіонів динаміка позитивна. Принаймні станом на кінець 2025 року – до того, як Трамп вирішив атакувати Іран, і до того, як Іран у відповідь не вдався до "нафтогазового шантажу", що вплинуло на інфляцію по всьому світу.
А зростання цін в Україні мало ще одну значну неприємну "побічку" - під загрозою опинилося постачання уніформи для військових.
Тетяна Ізовіт, президент-голова правління Асоціації "Укрлегпром", зазначає, що для виробника ринок одягу не ділиться на "цивільний" або "спеціальний", але більша частина власного виробництва одягу в Україні зараз працює саме на потребу Збройних сил України.
І мова не лише про тканину, але й про шкіру та супутні товари. Адже берці, наприклад, роблять саме з натуральної шкіри.
"Зараз головне питання для виробників – це виконання державного замовлення для ЗСУ. Контракти на поточний 2026 рік відбулись заздалегідь – у листопаді-грудні минулого року. Певні ризики у ці угоди були закладені, хоча на тендерах держава завжди хоче все дешевше. Але зима через обстріли виявилася дуже складною. Виробники пройшли її, свої зобов’язання виконали. Але тут почався березень і ця криза на Близькому Сході. Витрати ще більше зросли. Як тепер виконувати контракти на постачання обмундирування та спорядження на потреби наших захисників?", - питається пані Ізовіт.
Попри крихке перемир’я на Близькому Сході, яке навряд чи буде остаточним, собівартість для виробників залишається високою. З її слів, Асоціація "Укрлегпром" вже звернулася до Кабінету міністрів і до Міністерства економіки з проханням розробити механізм корегування вартості діючих договорів, не зменшуючи обсяги закупівель і не змушуючи підприємства зупиняти виробництво. Бо ситуація поки не критична, але цілком загрозлива.
"Звісно, кожен виробник має якісь запаси сировини, але вони вичерпні. Складно також завести сировину одразу на весь рік – не всі мають таку фінансову спроможність. Є ризики бомбардувань тощо. Тобто, певний запас міцності в нас ще є, але по результатах року, якщо нічого не буде зроблено, може відбутися зменшення виробництва по державних замовленнях. Деякі виробники просто будуть неспроможні їх виконати", - зауважує очільниця "Укрлегпрому".
Чи є розуміння проблеми у Кабміні щодо суті проблеми? В "Укрелгпромі" кажуть, що рішень поки немає, але профільне міністрество "у контакті".
"Ми розуміємо складність ситуації, що у держави грошей нема, розуміємо, що зараз в усіх "караул", і що за один день такі питання не вирішуються. Але сподіваємось на знаходження такого рішення і своєчасне його прийняття. Бо мова про забезпечення захисників", - наполягає пані Ізовіт.
Як бачимо, біда прийшла звідки не чекали – Трамп воює у Ірані, а затримки зі спорядженням (поки лише вірогідні, якщо нічого не буде зроблено), будуть у наших військових. Оскільки воювати без штанів та берців незручно навіть влітку, то будемо сподіватися на своєчасну реакцію уряду.
В цілому ж, прямий та – особливо – опосередкований вплив іранської кризи як на українського виробника й продавця одягу, так і на кінцевого цивільного й військового споживача був хоч і не критичним, але вкрай відчутним. І, попри сумнівне перемир’я, внутрішні та зовнішні чинники поки досі тримають розцінки на одяг високими.
Андрій Попов