Європейський Союз та країни G7 розпочинають нову главу в економічній війні проти Росії. Захід планує завдати удару по найболючішому місцю російського експорту – логістиці, позбавивши танкери доступу до страхування та сервісу незалежно від вартості нафти. Це - зміна парадигми: від контролю ціни до заборони інфраструктури.
Нагадаю, досі існувала "сіра зона": близько 38% російської нафти перевозиться цілком легальним флотом, який формально дотримується цінової стелі (price cap). Ці судна користуються поважними британськими страховиками, ремонтуються в європейських доках і заходять у порти країн G7. Нова пропозиція, яку готують до 20-го санкційного пакета на початок 2026 року, має на меті ліквідувати цю опцію. Логіка проста: якщо ти везеш російську нафту, ти токсичний. Жодного страхування від Lloyd’s, жодного ремонту в Роттердамі чи дозаправки в Середземномор’ї.
Для морської торгівлі це вирок. Судно без авторитетної страховки – це "привид", якого не пустять у жоден цивілізований порт через ризик екологічної катастрофи.
Тобто, "білий" флот буде змушений або відмовитися від російської сировини, або піти в тінь, втративши привілеї легального бізнесу.
Ця ініціатива оголила старий нерв європейської політики. Ми бачимо чіткий поділ на два табори. З одного боку – "яструби" Північної Європи та Балтії, підтримані Великою Британією, Францією та Німеччиною. Вони розуміють безпекові ризики. З іншого боку – "морські візники" Півдня: Греція, Мальта та Кіпр. Для цих країн перевезення нафти, навіть російської, – це мільярдні прибутки. Грецькі судновласники, які володіють найбільшим танкерним флотом, імовірно, стануть головними лобістами проти посилення санкцій, апелюючи до втрат економіки.
В цьому сенсі влучно підсвітив проблему президент України Володимир Зеленський, який під час нещодавнього візиту до Дубліна вказав на конкретні цифри: понад 450 танкерів "тіньового флоту" пройшли через економічну зону Ірландії лише за один місяць.
Тобто, Україна вивела це питання з розряду "суто економічного" в площину національної безпеки європейських країн, адже старі, аварійні судна – це екологічні бомби уповільненої дії.
Така аргументація значно посилює позиції наших союзників у дискусії з "південним лобі".
Та головним викликом залишається так званий тіньовий флот. Росія вже накопичила близько 600 суден-привидів, які ігнорують західні правила, страхуються в невідомих офшорах і часто вимикають трекери. Експерти слушно зауважують: повна заборона сервісу може просто виштовхнути залишки легальних перевізників у цю "сіру зону". Росіяни пересядуть на старі корита, які не заходять у порти ЄС, а перевантажують нафту прямо у відкритому морі біля берегів тієї ж Греції.
Проте, економіка – річ вперта. Обслуговування "тіньового флоту" коштує значно дорожче. Кожна ланка такої логістики – це додаткові витрати та знижки для покупців в Індії чи Китаї.
Навіть якщо обсяги експорту збережуться (а ринок нафти зараз профіцитний, і Саудівська Аравія готова замістити російські барелі, що страхує світ від стрибка цін), реальні доходи Кремля продовжать падати.
Вже зараз вони скоротилися на 27% з 2022 року, і нові барʼєри лише поглиблять цю прірву.
Звісно, нові санкції не зупинять російський експорт миттєво. Але вони зроблять його токсичним, дорогим і технічно складним. Успіх цієї операції залежатиме не від декларацій, а від реального контролю: чи наважиться Європа фізично зупиняти та перевіряти підозрілі танкери в данських протоках чи Ла-Манші? Без механізму примусового виконання навіть найжорсткіші закони залишаться паперовими тиграми. Але сам факт обговорення таких заходів свідчить: час компромісів вичерпано.