Згідно з останніми дослідженнями за 2025 рік, частка українських виробників інсуліну впала з 58% у 2019 році до мізерних 18%.
Підприємство з виробництва інсуліну "ІНДАР", яке мало стати гарантом доступних ліків для українців, демонструє катастрофічне падіння за всіма показниками.
Ринок критично важливого препарату для сотень тисяч людей захоплюють іноземні корпорації, а державний гігант перетворюється на збитковий актив, що готується до переходу в приватні руки. Детально читайте на "Телеграфі": Дорожче, ніж у Європі: що не так із державним інсуліном в Україні.
Згідно з останніми дослідженнями за 2025 рік, частка українських виробників інсуліну впала з 58% у 2019 році до мізерних 18%. Державний "ІНДАР" сьогодні контролює лише 6% ринку, тоді як данська Novo Nordisk - 46%.
Ще один неприємний момент у тому, що препарат "Хумодар" від "ІНДАРу", що мав стати дешевою альтернативою, зараз коштує дорожче за польські та німецькі аналоги. Таким чином, держава, яка створила підприємство, щоб зробити інсулін дешевшим, тепер продає його дорожче, ніж приватні закордонні гравці.
При цьому прибутки "ІНДАРу" скоротилися втричі - з 32 млн грн у 2022 році до 12,4 млн грн у 2025-му. Водночас іноземна компанія luraq Investment Limited, яка є власником близько 29% акцій держпідприємства, через суди намагається реалізувати "першочергове право" на викуп державної частки (понад 70%). Може мати місце спроба отримати повний контроль над стратегічним підприємством без відкритого аукціону, конкуренції та ринкової ціни.
Ще у 2012 році підприємство очолила Любов Вишневська. Завдяки рішенням суду вона досі на посаді, хоча її контракт закінчився ще у 2015 році. Попри звинувачення у саботажі рішень Наглядової ради та закупівлі через мережу дистриб’юторів-посередників, що штучно завищують ціну, Вишневська залишається недоторканною.
Крім того, може мати місце конфлікт інтересів. Річ у тім, що Вишневська досі є співвласницею приватних компаній (ТОВ НІМФА "РІДАН" та "МФК РІДАН – ІНЖИНІРИНГ"), що працюють у тій самій галузі. Можливо тут і криється відповідь на питання, чому державний завод стабільно втрачає замовлення на користь приватних виробників.
Історія "ІНДАРу" виглядає як поступове витіснення державного виробника з ринку. Частка підприємства критично скоротилася, фінансові показники падають, а продукція, схоже, втрачає конкурентність. При цьому рішення управління незрозумілі та залишаються без публічного пояснення.
Виникає питання - чи не доводять "ІНДАР" до банкрутства планомірно? В цьому випадку може відбутися перехід активу під контроль нових власників.
Виникає питання, чому держава не реагує на ситуацію, коли "ІНДАР" роками доводиться до занепаду та створюються умови для його передачі у приватні, зокрема іноземні, руки. Дивує, що Фонд Держмайна України досі не озвучував публічної позиції з цього питання.