Стрілянина по перехожих у Києві, взяття стрілком заручників в одному з супермаркетів столиці… Є загиблі й поранені. За офіційною інформацією загинули шестеро осіб, десятеро госпіталізовані з пораненнями й травмами. Злочинця ліквідував спецпідрозділ КОРД, над справою працюють слідчі Національної поліції та Служби безпеки України.
Після цієї ситуації маємо розуміти, що у російських терористів, злочинців, убивць завжди в потрібний момент є необхідна та ефективна зброя для скоєння злочину проти людства. І їм чхати на закон.
В українського народу також є зброя - мільйони "стволів": легальних, нелегальних, різних калібрів, нагородних, службових, мисливських, спеціальних, спортивних, трофейних тощо.
Єдиного, чого не має український народ, - адекватного закону та права на самозахист (зокрема зі зброєю) проти нападника.
А мало б бути не тільки право на самозахист в умовах війни, а й обов'язок.
І кримінальна відповідальність не тільки терористу, а й тому охоронцю, поліцейському, військовому чи цивільному, які були на місці теракту, нападу, мали при собі зброю, були навчені нею користуватись і не зробили нічого, аби запобігти чи зупинити напад на себе чи на цивільних.
А за оборону в межах оселі взагалі треба давати, максимум, "домашній арешт" на час розслідування і матеріальну компенсацію, якщо обґрунтованість самозахисту була підтверджена.
Як справи в інших країнах?
У більшості розвинених держав право на самозахист чітко врегульоване законом: у США діють принципи self-defense і в окремих штатах - stand your ground, що дозволяє захищати себе без обов’язку відступу.
У Швейцарії високий рівень володіння зброєю поєднується з жорсткою культурою відповідальності та підготовки.
В Ізраїлі доступ до зброї обмежений, але чітко регламентований - і держава системно готує громадян до дій у кризових ситуаціях.
У країнах Балтії - Естонії, Литві - право на зброю є частиною моделі національної безпеки.
Тому у нас теж має бути чіткий, жорсткий, розумний закон про самозахист, який діятиме на користь держави та громадян.