Подія цього дня вважається знаковою для всіх наукових діячів, але особливо трепетно до неї ставляться ті, чия професійна діяльність пов'язана з хімією, фізикою, медициною, економікою і літературою.
Сама процедура вручення премії вважається традицією Швеції, але популярність вона набула в усьому світі.
Альфред Бернхард Нобель все життя накопичував кошти і не особливо прагнув їх витрачати. Тож перед смертю на його рахунках утворилася значна сума грошей, отримана в результаті винаходів і відкриттів вченого. Нобель кілька разів переписував заповіти, останній з них був написаний в 1895 році в Парижі.
У ньому було зазначено, що стан, який на даний момент належить винахіднику, потрібно перевести в ліквідні цінності і помістити в банк. Доходами від вкладень повинна розпоряджатися певна організація. Фонд, суть діяльності якого буде спрямована на заохочення і преміювання видатних наукових діячів.
Причина такого нестандартного вчинку Нобеля - стаття про його власну смерть, заголовки якої рясніли у всіх газетах. Журналісти мало того, що переплутали Альфреда з його старшим братом, так ще й назвали вченого «Динамітним королем», «Кривавим мільйонером», «Торговцем смертю».
Нобель захотів зробити благородний вчинок, щоб в історії він залишився не тільки, як винахідник вибухівки.
Читайте такожІменинники 29 червня: яке ім'я вибрати для дитини і у кого іменини сьогодні
Щасливими володарями нагороди стають люди різного віку. Наймолодшим лауреатом у 2015 році стала Малала Юсуфзай, яка отримала премію миру у віці 17 років. Найстарший лауреат - Леонід Гурвич, якому вручили премію з економіки в 2007 році. На той момент кандидату було 90 років.
Жінок серед нагороджених менше, ніж чоловіків. Загальна кількість тих, що отримали премію - 46 осіб. Враховуючи те, що Марія Склодовська Кюрі була нагороджена 2 рази - з хімії та з фізики.
Незважаючи на престиж Нобелівської премії і абсолютну гарантію всесвітньої популярності і пошани для тих, хто її отримав, були люди, які не побажали поповнювати список нагороджених.
Наприклад, Жан-Поль Сартр - письменник з Франції - в 1964 році відмовився від премії, так як категорично не визнавав ніяких офіційних нагород. А радянський поет Борис Пастернак погодився прийняти нагороду, але під тиском влади добровільно передумав.