Димитріївська батьківська субота - це особливий день поминання в церкві, коли підносять молитви за померлих рідних і близьких.
Дмитрівська субота - особливий день у церковному календарі, коли в храмах відбуваються поминальні богослужіння. Такі дні називають батьківськими, і вони встановлені напередодні свят, а також під час постів. Димитріївську суботу відзначають напередодні дня пам'яті великомученика Дмитра Солунського. Її дата за старим і новим стилем різниться, але суть незмінна - розповідаємо про традиції та заборони дня.
Як розповідав раніше УНІАН, батьківські суботи - це дні в церкві, коли моляться за покійних християн. Загалом таких поминальних днів у році кілька.
Свою назву Димитріївська субота отримала за ім'ям великомученика Димитрія Солунського, якого вважають покровителем воїнів. Тому спочатку заупокійні молитви цього дня звучали за спочилих воїнів, але потім стали поминати і всіх покійних православних християн.
Фіксованої дати у цієї суботи немає - її відзначають напередодні дня пам'яті Дмитра Солунського, але завжди в суботу. У новому календарі Православної церкви України день великомученика Димитрія зрушився на 13 днів раніше, тому за новим стилем Дмитрівська поминальна субота 2025 року припадає на 25 жовтня. Віряни, які дотримуються старого календаря, відзначають поминальний день у суботу 1 листопада, адже дата пам'яті Димитрія Солунського залишилася колишньою - 8 листопада.
Якщо говорити, що потрібно робити в батьківську суботу, то в поминальний день православні традиційно йдуть до церкви - помолитися за померлих родичів і близьких, поставити свічку, подати заупокійну записку перед літургією. Вважається, що наші молитви дають душам покійних особливу допомогу і прощення гріхів, які вони не встигли спокутувати за життя.
Часто до храму несуть "панахидки" - пісні продукти, які роздають як милостиню. У "панахидки" зазвичай кладуть хліб, олію, цукор, фрукти, цукерки. Але, як зазначають самі священники, це робити необов'язково: набагато важливіше просто прийти до храму і щиро помолитися.
У такі дні також заведено йти на цвинтар і прибирати могилки. Іноді віряни вдома влаштовують поминальні обіди - згідно з народними повір'ями, в такі дні за столом збираються душі тих, хто пішов. Звідси й пішов звичай ставити на стіл зайву тарілку та прилади. Традиційні страви нехитрі - кутя, каша, пироги, кисіль, а також улюблені страви померлих родичів.
У батьківські дні зазвичай не поминають нехрещених і тих, хто за життя відкидав Бога. Але самі священники кажуть, що молитися потрібно за тих, хто сам цього не зробив.
У народі в поминальні дні є низка своїх заборон:
Щодо того, чи можна робити прибирання або чи можна прати в батьківську суботу, то церква не забороняє працювати. Але при цьому важливо, щоб повсякденні справи не відволікали від молитви і думок про духовне.
Вважається, що двері дому в батьківську суботу не потрібно замикати до кінця вечора. Свічку, яку запалюють у пам'ять про тих, хто пішов, не гасять - вона має догоріти сама.