1 травня - свято з багатошаровою історією та несподіваними поворотами.
1 травня в Україні традиційно сприймається як День праці, однак історія цього свята почалася задовго до сучасності та пройшла шлях від робітничих протестів XIX століття до державних і ідеологічних змін у різні епохи. Як воно з’явилося, як змінювалося з часом і що означає сьогодні - розповідаємо нижче.
Старше покоління і ті, хто застав ще першотравневі демонстрації в Союзі, знають 1 травня, або Першотравень, як День міжнародної солідарності трудящих. Але таким він став лише у 1972 році, а сама ця дата з’явилася не в Союзі.
Щоб зрозуміти, як формувалося це свято і чому його історія пов’язана одразу з кількома країнами та епохами, варто поглянути на ключові події, які стояли біля його витоків.
У 1856 році в Австралії робітники вперше вийшли на масовий мітинг, який вважається відправною точкою майбутнього свята.
Основною вимогою протестувальників став 8-годинний робочий день. Їх підтримали в США та Канаді, де також відбулися подібні акції. Особливо трагічними стали події в Чикаго у 1886 році – тоді протести закінчилися загибеллю та пораненнями людей, а частина учасників отримала смертні вироки.
На згадку про ці події американські робітники проголосили 1 травня Днем солідарності трудящих усього світу.
В Україні 1 травня, День праці, вперше відзначили у Львові у 1890 році - у той самий період подібні акції проходили й в інших країнах. Учасники мітингів виступали за підвищення заробітної плати та кращі умови праці.
Із встановленням радянської влади цей день поступово набув пропагандистського характеру та став частиною офіційної ідеології.
На початку XX століття в Російській імперії першотравневі мітинги набули виразного політичного та революційного характеру - ще до подій 1917 року.
Згодом, до 1972 року, свято офіційно називалося "День Інтернаціоналу", а вже з 1918 року 1 травня стало вихідним днем. У 1928 році вихідним також зробили і 2 травня.
У 1972 році свято отримало назву "День міжнародної солідарності трудящих - Перше травня", фактично закріпивши за ним статус "свята робітників".
В офіційній ідеології того часу стверджувалося, що в СРСР відсутня експлуатація, а рівень зарплат є достатнім, тому основний акцент робився не на боротьбі за права, а на прояві солідарності.
Відзначали його масовими демонстраціями під червоними прапорами та портретами керівників. 2 травня святкування традиційно продовжували на так званих "маївках".
Радянська пропаганда активно використовувала символіку Першотравня, і навіть імена ставали частиною ідеологічної епохи.
На честь першотравневих демонстрацій і гасел дітям давали незвичні імена, однак вони не набули поширення, оскільки звучали вкрай незвично. Так, наприклад, дівчат називали Даздраперма - скорочення від "Да здравствует Первое мая!" ("Хай живе Перше травня!").
Ідеологічний слід свята відображався і в топоніміці: багато населених пунктів отримували назву Первомайськ, а в містах, які мали інші назви, майже завжди з’являлися вулиці 1 Травня або провулки Першотравневі.
Явка на першотравневі демонстрації фактично вважалася обов’язковою.
Якщо людина з якоїсь причини не приходила на захід, це могло обернутися для працівника позбавленням премії або навіть 13-ї зарплати. Студентам у таких випадках нерідко погрожували відрахуванням.
У 1990 році демонстрація на 1 травня в Москві переросла в антиурядовий мітинг. Тоді перший і єдиний президент СРСР Михайло Горбачов навіть залишив захід.
У 1992 році, вже після розпаду Союзу, свято отримало нову назву - Свято весни і праці.
Сьогодні День трудящих відзначають у 142 країнах світу, однак у США, Японії, Австралії та Новій Зеландії він припадає на інші дати.
1 травня - свято в Україні й нині: з 2017 року воно офіційно називається Днем праці. При цьому сам день традиційно залишається вихідним, хоча в умовах воєнного стану його дія тимчасово призупинена.
Раніше ми розповідали, що зміниться з 1 травня в Україні.