У народі православне свято сьогодні називають Никодимів день.
31 жовтня за новим церковним календарем православні віряни в Україні вшановують пам'ять святого праведного Петра Калнишевського, відомого як Багатостраждальний, - останнього кошового отамана Запорізької Січі.
Його життя стало прикладом стійкості та віри: він прожив понад сто років, пройшов шлях від запорізького козака до багаторічного в’язня Соловецького монастиря і був зарахований до лику святих.
З цією датою пов’язані церковні традиції, народні звичаї та погодні прикмети - розповідаємо про них, а також про те, яке церковне свято відзначають 31 жовтня за старим стилем.
31 жовтня (13 листопада за старим стилем) православні віряни вшановують пам'ять святого праведного Петра Калнишевського, якого називають Багатостраждальним. Він увійшов в історію як останній кошовий отаман Запорізької Січі, військовий і державний діяч, меценат і людина глибокої віри. Його доля пов’язана як із розквітом запорізького козацтва, так і з довгими роками ув’язнення в Соловецькому монастирі.
Петро Калнишевський народився приблизно в 1690-1691 роках у селі Пустовойтівка, яке сьогодні розташоване в Роменському районі Сумської області. Точна дата його народження невідома. Згідно з переказами, у віці восьми років він опинився на Запорізькій Січі. Завдяки своїм здібностям і лідерським якостям Петро пройшов шлях від козака до військового єсаула, а потім став військовим суддею.
У 1762 році козаки вперше обрали Калнишевського кошевим отаманом. Того ж року він зустрівся з імператрицею Катериною II, після чого втратив посаду. Однак уже через три роки запорожці знову довірили йому керівництво Січчю і згодом неодноразово переобирали його. Калнишевський залишався отаманом аж до ліквідації Запорізької Січі російськими військами у 1775 році.
Під час свого правління він прагнув відстоювати інтереси запорізького козацтва, захищати його землі та зберігати автономію. За його часів розвивалися землеробство та торгівля, заохочувалося заселення степових територій. Значну частину власних коштів отаман спрямовував на будівництво церков і шкіл, придбання релігійних книг. З його ім’ям пов’язують зведення Троїцької церкви в рідній Пустовойтівці, Покровської церкви в Ромнах та Миколаївської церкви в Смелі Черкаської області.
У 1768 році на Січі спалахнуло повстання козаків, незадоволених погіршенням свого становища. Калнишевському вдалося придушити заколот. Кілька років по тому Російська імперія остаточно ліквідувала Запорізьку Січ. Коли війська генерала Петра Текелі оточили запорізькі землі, отаман, розуміючи, що сил для опору недостатньо, погодився здатися без бою.
За наказом Катерини II Калнишевського заарештували й відправили на довічне ув’язнення до Соловецького монастиря. Там він провів понад чверть століття у важких умовах: утримувався в одиночній камері, був позбавлений можливості листуватися та вільно спілкуватися з людьми. Незважаючи на ув’язнення, він зберігав віру та гідність. Частину виділених йому грошей отаман заощаджував, а також придбав для монастиря дороге Євангеліє.
У 1801 році імператор Олександр I помилував Калнишевського, якому на той час виповнилося понад сто років. Однак старець вирішив залишитися в монастирі. Він помер 31 жовтня за старим стилем на 113-му році життя і був похований біля Преображенського собору Соловецької обителі.
У 2008 році Українська православна церква зарахувала Петра Калнишевського до лику святих під ім’ям праведного Петра Багатостраждального.
У молитвах до нього звертаються з проханнями про мир, духовну стійкість і прагнення до чесноти.
Також 31 жовтня за старим церковним календарем відзначають пам'ять святого апостола й євангеліста Луки. Детальніше про те, яке сьогодні церковне свято за юліанським стилем, його традиції та прикмети читайте в нашому матеріалі.
У народному календарі 31 жовтня називають Никодимовим днем, днем Спиридона та Никодима - на честь преподобних Спиридона та Никодима Печерських, яких шанують як покровителів сім’ї та домашнього вогнища, а також Осінніми проводами.
Одна з головних традицій цього дня - підготовка курей до зими. Господарі утеплюють курники або переводять птахів у теплі зимові приміщення, відокремлюють молодих курей від дорослих, а ослаблених птахів забивають. На стіл у цей день прийнято подавати страви з курячого м’яса.
З Никодимовим днем пов’язане й народне повір’я про сон: вважається, що той, хто цього дня добре виспиться, проживе довге життя.
У церковне свято віруючим рекомендують уникати сварок, лихослів’я, злоби, осуду та пліток. Не слід піддаватися заздрості та жадібності, проявляти лінь або відмовляти в допомозі тим, хто її потребує.
Існує також чимало народних заборон, пов’язаних із цією датою. Наші предки намагалися не сваритися з близькими та уникати конфліктів: вважалося, що сімейні чвари можуть накликати неприємності на господарство, призвести до хвороб домашньої птиці та невдач на риболовлі. Також у цей день радили не ризикувати грошима та бути обережнішими у спілкуванні з незнайомцями.
За народними повір’ями, 31 жовтня також не можна:
У давнину також існував звичай захищатися від зла за допомогою зеленої нитки: вранці її зав’язували на зап’ясті, а ввечері спалювали, символічно позбавляючись від накопичених бід.
У день Никодима наші предки спостерігали за погодою, зірками, деревами та поведінкою птахів, щоб передбачити наближення холодів і характер майбутньої зими. З цією датою пов’язані такі народні прикмети:
Якщо на деревах ще багато листя, значить, зима буде довгою.
Іменини сьогодні відзначають Петро, Спиридон, Никодим.
Народ вважає народжених у цей період сильними, цілеспрямованими та працьовитими людьми. Вони звикли досягати поставлених цілей, відповідально ставляться до своїх обов’язків і намагаються доводити розпочате до кінця. Їх цінують за надійність і наполегливість, а в родині та на роботі поважають за готовність підтримати близьких і колег.