Стрічка вразила критиків та публіку цьогорічного Берлінале.
30 жовтня 2025 року в український прокат, завдяки ініціативі коміка Василя Байдака, виходить вельми незвичайна бразильська стрічка "Блакитна стежка" (порт. O Último Azul, англ. The Blue Trail), що підкорила цьогорічне Берлінале й отримала на ньому Ґран-прі журі.
Це фантастична, зухвала й пригодницька історія, яка піднімає важливе питання: що було б, якби держава вирішила "прибрати" всіх літніх людей – не зі зла, а нібито задля прогресу? І що, якби одна з них вирішила дати системі прочухана?
УНІАН разом з кінокомпанією "Артхаус Трафік" розповідають, чому цю стрічку варто подивитися на "великих екранах".
Тереза, головна героїня фільму, – не типовий персонаж фантастики. Їй майже 80, але вона не збирається проводити старість у державній колонії. Замість цього жінка вирушає в подорож Амазонією, щоб здійснити останнє бажання й повернути собі свободу. Це історія не про втрату, а про виклик. Про сміливість не миритися навіть тоді, коли світ каже, що "час уже минув".
"Блакитна стежка" – це те кіно, яке одночасно сміється, плаче і протестує. Воно надихає не боятися старіти, не погоджуватися на рамки та не втрачати жагу до пригод.
"Блакитна стежка" отримала Ґран-прі журі "Срібного ведмедя" і Приз екуменічного журі Берлінського міжнародного кінофестивалю 2025 року. Тим часом, критики називають її одним з найкращих фільмів року. І це не випадково: картина поєднує поезію, наукову фантастику і ніжний гумор у роздумах про те, що робить нас людьми.
Наразі оцінка фільму на IMDb становить 7,3 з 10 балів, тоді як на Rotten Tomatoes він утримує 100% схвалення від критиків. Водночас на Metacritic кіноексперти оцінили його у 83 зі 100 балів, що відповідає характеристиці "всезагальне визнання".
The Hollywood Reporter називає стрічку "ляпасом дискримінації за віком", а Screen International – "протестом проти ейджизму". У час, коли молодість часто зводять до культу, "Блакитна стежка" говорить зовсім про інше – про гідність, досвід, любов і право людини залишатися собою, незалежно від кількості свічок на іменинному торті.
Цей фільм має українську історію не меншу, ніж бразильську. Ідея випустити "Блакитну стежку" на українські екрани народилася просто під час запису подкасту, де Василь Байдак жартома запропонував стати дистрибутором "фільму без зірок". Жарт перетворився на реальність – і тепер комік не лише просуває стрічку, а й озвучує одного з персонажів у дубляжі.
Український дубляж – це окрема пригода. Голоси героїв належать Ірмі Вітовській, Володимиру Дантесу, Василю Байдаку, а ще з'являться камео в дубляжі від "Курган і Agregat", Даші Астаф'євої та інших зірок.
Головна ж родзинка – участь 70-річної Олени Стукалової з Миколаєва, яку обрали через відкритий "народний кастинг". Її голос надає стрічці особливої щирості й тепла.