Люди часто застрягають у знайомих сценаріях, які більше не працюють.
Більшість стосунків руйнуються не через одну фатальну подію, а повільно розсипаються через повторювані моделі поведінки, які колись допомагали почуватися в безпеці, але з часом починають шкодити близькості та розвитку пари.
Як пише для Psychology Today психолог Марк Траверс, можна знову і знову запитувати себе, чому ви постійно опиняєтеся в однакових ситуаціях, однак незручна і чесна правда полягає тому, що ми про застрягаємо у знайомих сценаріях, які більше не працюють.
Експерт назвав три поширені моделі стосунків, які варто усвідомити й перервати, якщо ви хочете покращити якість свого особистого життя:
Однією з найбільш соціально схвалюваних моделей у стосунках є надфункціонування, яке маскується під запевнення "я невибаглива", "мені не складно", "я все візьму на себе". Така людина постійно передбачає потреби інших, бере на себе емоційне навантаження і згладжує конфлікти ще до того, як вони встигли виникнути. З боку це виглядає як відданість, але зсередини часто призводить до виснаження.
Коріння цієї звички зазвичай формуються в дитинстві. Коли близькість залежала від того, наскільки ти зручний, корисний або слухняний, мозок засвоював просту формулу: щоб тебе любили - потрібно старатися більше за інших.
Дослідження "Invisible Household Labor and Ramifications for Adjustment" показало, що жінки досі непропорційно часто беруть на себе "ментальну" та емоційну працю в родині. За словами Траверса, навіть за наявності близькості це знижує задоволеність життям і самими стосунками. Він радить давати партнеру можливість брати на себе відповідальність та помилятися, не кидаючись миттєво рятувати ситуацію.
Фраза "я просто не люблю драму" звучить знайомо багатьом. Проблема в тому, що уникання конфліктів часто плутають із емоційною зрілістю. Дослідження Джона Ґоттмана доводять, що у стосунках вирішальним фактором є не наявність конфліктів, а спосіб, у який пара з ними обходиться. Партнери, які ніколи не сперечаються, не обов’язково мають здоровіші стосунки, адже за зовнішнім спокоєм може ховатися емоційна відстороненість.
Коли розбіжності постійно замовчуються, вони поступово переходять у підпілля, згодом проявляючись пасивною агресією, холодністю, відчуттям самотності поруч із партнером або раптовими емоційними вибухами.
Розрив цієї моделі починається з переосмислення конфлікту, каже Траверс. За його словами, суперечка є не загрозою, а можливістю отримати інформацію про потреби, кордони й цінності партнера.
За словами психолога, однією з найбільш оманливих моделей у стосунках є сприйняття емоційної напруги за справжню близкість. Швидке зближення, постійне листування, драматичні злети й падіння давно романтизовані культурою як "справжня любов".
Насправді на початку стосунків нами керує дофамін, а не відчуття безпеки. Це створює ілюзію глибини, яка не завжди дорівнює надійності. Дослідження показують, що рання прив’язаність може поєднувати ніжність і синхронність із тривожністю та пильністю щодо стосунків.
Коли інтенсивність ґрунтується на непередбачуваності, а не на стабільній взаємності, з часом вона часто переростає в "гойдалки". Люди, які женуться за емоційними феєрверками, часто ігнорують риси, що насправді тримають стосунки на плаву. Щоб розірвати цей сценарій, Траверс радить звертати увагу не лише на силу почуттів, а й на власний стан поруч із партнером.
Нагадаємо, раніше УНІАН публікував добірку причин, з яких жінка може ігнорувати повідомлення від чоловіка.