Співак YAKTAK (Ярослав Карпук) в інтерв'ю УНІАН розповів, як зважився на участь у Нацвідборі на Євробачення-2024, чи бачить конкурентів серед інших фіналістів, про шалену популярність, та про те, чи планує весілля з дівчиною.
Ярославе, насамперед хочу привітати вас з тим, що ви потрапили у фінал Нацвідбору на Євробачення-2024. Розкажіть, як проходив кастинг?
На прослуховування я подавав декілька пісень. Коли обрали одну - запросили на живе прослуховування. Я заспівав, і потім оголосили список фіналістів, куди я потрапив. Був дуже радий.
Про що ваша пісня "LaLaLa"?
Моя пісня про любов, але невзаємну. Звучить дуже сумно, але насправді трек дуже драйвовий і запальний. Я зробив все можливе від себе і вклав всю свою енергію і внутрішній вогонь. Я зробив такий хук, щоб пісня запам’ятовувалась одразу, і вся Україна, а потім і Європа наспівувала її.
Як готуєтеся до фіналу? Чи є у вас якісь лайфхаки, як заспокоїтися та гарно виступити?
Я намагаюсь не думати про нерви, про переживання, а думати про свій виступ, про свій номер, про те, як круто запалити. Я дуже легко можу себе накрутити, ну такий я, тому стараюсь не думати про погане.
Чи встигли ви з кимось з фіналістів потоваришувати? Можливо будуть фіти?
Я знаю всіх фіналістів. З деякими вже були знайомі, з деякими не були, але вже познайомились. Поки не думав про фіти, в планах немає, але хто знає.
Кого вважаєте своїм конкурентом?
Всі фіналісти дуже круті, талановиті артисти. Я намагаюсь не думати про конкуренцію, а тільки про себе і про те, як зробити все на найвищому рівні.
Що для вас Євробачення?
Євробачення - це моя мрія дитинства. Коли я тільки починав співати, я дивився з мамою цей конкурс до самої ночі, ми голосували, вболівали. Я завжди уявляв себе там на сцені, мріяв, що колись також зможу гідно представити Україну.
Вам всього 18 років, проте ви вже збираєте великі зали. Яким був ваш шлях до цього?
Це не сталось в один момент, не було такого, що я прокинувся популярним. Хоча і зараз не вважаю себе таким. Я з самого дитинства брав участь у співочих конкурсах, фестивалях, виступав постійно у школі на святах. Я знав, чого я хочу і йшов до своєї мети.
Розкажіть, чому ви обрали псевдонім YAKTAK?
Це насправді дуже довга історія. Ми з командою думали, як назватись, бо ім’я і прізвище - було би нужно, як на мене. Почали придумувати різні варіанти і серед них був "YAKTAK". Він мені тоді не одразу сподобався, але зараз вже навіть не можу назвати себе по-іншому.
Ви народилися в родині державних службовців, але пішли іншим шляхом. Чи не відмовляли вас рідні від занять музикою?
В мене бабуся і дідусь професійні музиканти, викладачі. Вони з самого дитинства привчали мене до музики, ми співали разом пісні, вони заклали мені цю любов. Але не хотіли, щоб я ставав співаком, хотіли, щоб в мене була більш серйозна професія. Але ніхто ніколи не відмовляв. Не хотіли, але все одно підтримували. І бабуся з дідусем, і батьки, вся сім’я. Дуже вдячний за це.
Яким ви були у дитинстві?
Я був дуже активний. То там, то тут. Завжди виділявся, тому що брав участь у всіх міських заходах. Був дуже цілеспрямований, завжди чітко знав для чого я щось роблю і що це мені дасть. Мені здається, я не змінився і зараз такий самий.
Хто допомагає вам писати пісні?
Зазвичай я пишу свої пісні сам. Але іноді співпрацюю з різними людьми, робимо дуети. Допомагають події, які відбуваються в моєму житті, люди. Вони мене надихають.
Чи думали ви, що треки "Не мовчи" і "Уночі" рватимуть глядачів та чарти?
Коли я пишу пісні, я не думаю, чи вони будуть рвати чарти, чи будуть грати на радіо, чи стануть суперпопулярними. Я завжди пишу про те, що в мене на душі, про те, що я хочу сказати. Я ніколи не буду випускати пісню тільки тому, що думаю, що вона "зайде". Мені важливо, щоб пісня подобалась мені, в першу чергу. І я думаю, що люди це відчувають, і тому їм відгукуються мої треки.
Що відчуваєте, коли глядачі співають з вами в унісон?
Шалений заряд енергії. В мене всередині все перевертається, коли я бачу людей, які напам’ять знають слова моїх пісень. Я розумію, що я роблю це все не дарма. Що мої треки дійсно подобаються, і можливо, навіть, є якоюсь маленькою частинкою життя кожної людини в залі.
Який ваш кліп був найдорожчим?
Насправді всі наші кліпі не дорогі. Перші я взагалі знімав десь біля дерев, в полі. Просив друга брати свій фотоаппарат, ми виходили і робили. Не треба багато грошей для того, щоб робити музику, треба сильне бажання і тоді все вийде. Найдорожчий - це мабуть останній, на конкурсний трек на Нацвідбір - "LaLaLa". Ми знімали два дні, на багатьох різних локаціях. Подивіться обов’язково!
Чи траплялися якісь курйози під час зйомок кліпів чи на сцені?
Ой, дуже багато було різних ситуацій. Було таке, що і на сцену люди вистрибали. Один раз прям перед сценою дві дівчини побились, і я прям під час пісні їх намагався зупинити. Одну відправив в один кінець зали, іншу - в інший. Бувало, що апаратуру заливали водою. Словом, всяке було.
Чи намагалися фанатки якимось незвичним чином з вами познайомитися?
Незвичним? Та мабуть ні. Зазвичай просто пишуть в дірект в Інстаграмі, чи після концертів підходять, знайомляться.
До речі, деякі артисти виступають перед військовими. А от вас не помічали на таких заходах. Чому не їздити?
Та ні, я виступаю. Ми нещодавно були у військовому госпіталі. Зараз плануємо поїздку на схід. Я просто не люблю говорити про таке, робити це на показ.
Чи приходять військові до вас на концерти?
Звичайно, приходять, ми і самі намагаємось запрошувати. Я відчуваю тільки повагу і безмежну вдячність стосовно військових, що я можу бути там, де я є.
Я знаю, що у вас є дівчина. Чи плануєте ви весілля?
Так далеко не загадую, але звичайно, в майбутньому.
Які у вас плани на найближчий час?
Розвивати українську музику, щоб вигнати нарешті всю російську з наших чартів. Писати круті треки, максимально конектитись з людьми. Робити концерти, щоб мати можливість допомагати нашим хлопцям і дівчатам ЗСУ.